|
Давняя година |
Більш, як 60 років минуло вже з того часу, як Шевченко написав своє „Посланіє“. Багато за цей час вартостей на-ново переціновано й одкинуто, як непотрібне, як зайвина для життя людського. Зникло кріпацтво, але народились нові форми експлуатації людської праці; зникає потроху темнота духова, на божу дорогу повернула неволя політична… Тепер саме відбувається процес великої боротьби за кращі форми життя, здалека манячить ясна зоря волі та справедливіших стосунків… І хоч за наших часів життя дуже одмінилось проти колишнього, але Шевченко й тепер стоїть серед нас не застарілий, любий усім, чиє серце б'ється за кращу долю для людей, а його пророче „Посланіє“ ворушить серця, неначе наш сучасник промовляє про теперішні болі пекучі. І таки справді хоч багато одмін сталося, але в одному мало що ми поступились наперед.
Багато говориться тепер про потреби „меншого брата“, багато праці йде на користь його; кращі люде навіть „душі свої полагають за други своя“ в процесі лютої боротьби з прихильниками темряви й неволі. Але чи тим шляхом, яким треба б, ідемо ми? Чи українське громадянство, обмите від сорому кріпацтва, розв'язалося вже і з питаннями: „що ми? чиї сини? яких батьків?“ Чи по ста-
