хового розвитку Шевченка, з цієї поезії стає видним і позначує ті етапи, якими йшла його думка. В „Кобзарі“, поки не знайдено цієї поезії, була прогалина і тепер вона вирівнялась: засипала її оця невеличка поезія, не першорядна в ряду Шевченкових творів з художнього боку, зате надзвичайної ваги для зрозуміння його духового обличчя, становища його душі в дуже важний момент життя.
Перечитуючи „Кобзаря“, можна бачити, що в період 1843–1845 р.р. поет надзвичайно виріс, придбав більше сміливости, знайшов нові теми; творча сила його розгорнулась на всю широчінь свою. До цієї пори належать такі вже цілком дозрілі твори, як „Кавказ“, „Наймичка“, „До мертвих і живих“, „Єретик“, „Сон“ і багато инших. Шевченко вже тоді став тим Шевченком, що навіки записав своє ім'я в історію рідного письменства та громадського руху. Можна було тільки дивуватися з того, як швидко виросла й зміцніла його поетична сила; можна було гипотетично малювати й процес того росту та розвитку. Отже поезія „Три літа“ гипотезу підносить на височінь дійсного факта й дає документальний матеріял про настрій та психичне становище поета напередодні великої катастрофи в його особистому житті, — катастрофи що скрутила й понівечила всю його будуччину, хоч не зламала його до краю.
Шевченко оглядається на своє минуле і спиняється на трьох останніх роках свого життя. Через віщо він обмежує себе тільки на трьох — легко зрозуміти. Адже період 1843–1845 р.р. був незвичайний у житті поета — це був час перелому, час формування доброго матеріялу поетичного в сві-
