Пам'ятник Шевченкові…
Запевне можна сказати — нема кращого пам'ятника таким робітникам духа, яким був і наш Шевченко, над той, що стоїть у серцях людських. Коли ідеї, що їм служив письменник за життя свого, широко росходяться серед людей, направляють їх на ту ж саму стежку, якою йшов і письменник, коли вони палять огнем невгасимим серця людські й навертають їх на добро, пишним розцвітаючи цвітом у гарних учинках — міцнішого пам'ятника над цей не може бути письменникові. Бо і мертвий — він живим перебуває серед людей, він діє, як і за життя свого, велике діло творчости, він проказує людям стежку до правди, добра і щастя вселюдського. Перед таким пам'ятником нічого не варті ні пишні будування, ані мертві брили мармуру чи мусянжові статуї. Бо нема нічого на світі непохитнішого над ту добру славу, що лишається по великій людині в серцях, над вічну пам'ять про славні вчинки її, що осявають шлях до кращого життя несчиленним поколінням. Це і сам Шевченко розумів добре, бо не дурно ж у своєму „Заповіті“ закликав він людей найперше до громадського діла, до боротьби за народнє визволення, а для себе самого так мало-небагато, здавалося, й благав:
