літику братчиків з слав'янофильського боку їхньої програми, то прокламації цікаві з иншого погляду — як спроба конкретизації загальних принципів, прикладання їх до місцевого ґрунту, — значить, з національно-українського боку. Братчики виступають тут просто від імени України — „нищей сестры вашей, которую вы распяли и растерзали“, і закликають великоросів та поляків прокинутись для справи „общаго спасенія“, занехаяти обопільну ворожнечу й зненависть і збудувати слав'янську спілку на основі рівности, братерства й любови до людскости. В другій прокламації братчики обертаються до земляків і, переказавши головні пункти з статута, кінчають так: „вотъ, братья украинцы, жители Украины обѣихъ сторонъ Днѣпра, мы даемъ вамъ это на размышленіе; прочитайте со вниманіемъ и пусть каждый думаетъ, какъ достигнуть этого, и какъ бы лучше сдѣлать. Много головъ — много умовъ, — говоритъ пословица. Если вы объ этомъ станете прилежно думать, то когда придетъ пора заговорить объ этомъ, Господь даруетъ вамъ смыслъ и уразумѣніе“.
Це був видимий розмир з старим духом традиційної лойяльности та байдужости до соціяльно-політичного ладу, братчики зважились викликати на герць тодішню систему темного деспотизму, і такий виклик міг би великий мати вплив на формування демократично-федералістичних думок для цілої Росії, як би для такої роботи хоч трохи сприяли умови тодішнього життя. Та їх тоді й познаки ще не було і герць, як знаємо, скінчився для неоглядних ідеалістів дуже нещасливо: брацтво, що саме починало зав'язуватись, розпорошено по
