ку, не можуть рядові робітники обійтись і без того синтезу їхньої роботи, який творить геніяльна людина. З цього погляду Шевченко з'явивсь якраз у пору, коли треба було зміцнити роботу попередників і здобуті позиції так, щоб назад не було вже вороття, та разом покласти підвалини й на потомні часи. І як попередня література українська завершилась у своєму розвиткові Шевченком, так і вся дальша на йому засновується. Ставши в центрі нашого літературного розвитку, Шевченко й досі лишається центральною фигурою в українському письменстві і хоч як піде наша історія на далі, а для XIX в. такою центральною фигурою Шевченко в ній і зостанеться.
50-ті роковини смерти Шевченкової припали на часи може не так і великого, але все ж помітного громадського оживлення після доби короткого, та важкого занепаду. Отієї „нової сем'ї , про яку згадував Шевченко, ми не маємо й тепер, як і 50 літ тому — це, правда. Ми не можемо так пом'янути й досі декому зненависного й досі гонимого апостола правди, як він того заслужив і як того б ми бажали — це так само правда. Але й те правда нестеменна, що година, коли це можна буде зробити, з кожним днем наближається і з кожним же днем зменшається час панування тієї неправди, що проти неї так боровся Шевченко.
|
Минуть, |
