нам, Масюкам, Гудовичам, Кочубеям, що стали тепер панами; багато сел козацьких пороздавала Катерина і син йійі Павел свойім слугам: Воронцовим, Тепловим, Репниним, Барятинським, Горчаковим, Строгоновим і иншим. Трохи козаків з Січі переведено на Кубань, де вони стали зватись Черноморцями. Хто на Украйіні не був записаний в козаки, тійі стали государственними крестянинами. Йіх теж роздавали царі панам, кому схотили. Небагато зосталось в Черниговській та Полтавській губернійі, що ще звались козаками; вони не були крепаками, та й над ними поставлено чиновників, що обдирали йіх не дуже менше, як і пани крепаків.
Так само робилось і в Харьківській, Курській і Воронежській губернійі, куди було наші украйінці тікали од ляхів на слободи, од чого ці крайі і звались Слободська Украйіна. Не стало й там ні козаків, ні слободи. Кажуть, що як татар в Криму до остатку завойовано, то вже козаків стало не треба. Нехай і так! А на що волю у людей поодбірали, та землі йіх панам пороздавали! Кому це треба було, окрім начальства та панів?
