довідаються, хто вони і як мусить бути по правді. Довідаються про це й московські мужики, бо й йім гірко жити за свойіми панами та начальством. Тепер вони находять до нас та іноди нас теж зневажають; кажуть на нас: „хахол — мужик, мазепа,“ а про себе кажуть, що вони прійшли „на дурацкую сторону хльеба йесть!“
За часів крепацтва пани навмисне переводили крестьян з Московщини в нашу сторону, особливо на спорожнілі місця в степи, і любили йіх більш, ніж наших мужиків, бо московські люде давніше були у крепацтві, ніж наші, і більш звикли до нього. Пани було хваляться, що „русскій народ вьерной, услужлівой“, не то, що „хитрийе і упрямийе хохли“, і прикащиків над нашими було поставляють московських. Та й начальство любить більш московських людей, ніж наших, бо вони давніш призвичайілись слухатись царя і начальство поважати, ніж наші люде; бо, бачте, наші під царями живуть яких небудь півтораста років, з того часу, як після Мазепи вже дуже придавлено козаків; а в московщині царство стойіть вже років з пйатьсот. Так от за панами та начальством і прос-
