як ми не мало на світі, і живуть вони не всі в нашим тільки царстві. Тепер я зведу до купи усе, що я казав вам про це і ще додам, щоб ви памйатали добре, які ми украйінці і що то Украйіна, наша рідна земля, де вона і скілько йійі! Щоб уже нам не забувати того!
Як вийдеш з нашого села, то куди б, в яку сторону не пійшов, і багато світа пройдещ, а скрізь прості люде говорять однаково, хиба де в лісі трошечки інакше ніж у степу; одягаються однаково, співають однакові пісні. А вже не скоро, як зайдеш в Московщину, або хіба в слободу московську на нашій землі, або іноді і в двір, де живе який московський чоловік серед нас, то вже не так! У церкви ми з московськими людьми однаково ходимо; та що з того? І в молдаван і в греків однакові церкви, як і в нас, а люде ще не наші: йіх ніяк не второпайеш, що вони говорять. Звісно, москаля далеко швидче розбереш, ніж грека, або молдаванина, та все ж не усяке слово. Бачите, і меж людьми, як, простіть, і меж звірми, різні породи бувають. Одні більш подібні меж собою, другі менш. Ось наприклад собаки бувають різні: дворові, хорти, гончі, а все воно собаки. Знов вовки,