| Термін збирання | Абс. сух. речовин |
Сирого протеїну |
Сирого жиру |
Безазот. екстр. речовин |
Сирої клітковини |
| Повне цвітіння | 15,2 | 1,96 | 0,27 | 6,85 | 4,56 |
| Повне формування стручків у нижньому ярусі | 22,8 | 2,77 | 0,50 | 10,08 | 7,00 |
| Повне формування всіх стручків | 25,1 | 2,97 | 0,74 | 12,21 | 6,58 |
Отже, поживних речовин найбільше має врожай, зібраний під час повного формування стручків.
Чисті посіви сої на сильос збирають сінокосаркою, лобогрійкою або жниваркою-самоскидкою, встановивши лічильника так, щоб крило частіше скидало масу з плятформи.
Сінокосаркою косити легше, але незручо, бо вона слабо відкидає покіс з того місця, де при другому ході мають іти коні або трактор. У зв'язку з цим покіс витоптується й коси намотують на себе траву. Крім цього, сінокосарка потребує більше робочої сили на згрібання.
При збиранні треба якмога нижче установити різальні апарати жниварки.
Посіви сої на сильос з такими культурами, як кукурудза, сорго, суданка, збирають сінокосаркою. Збирання треба організувати так, щоб окремий робітник звільняв місце від скошеної трави для дальшого ходу сінокосарки.
Топінамбур
Топінамбур, або, як ще його називають, земляна груша чи волоська ріпа — культура порівняно нова в нас, не досить вивчена. Ця культура багато важить для тваринницьких господарств бо вона дає виликі врожаї бульб і чимало зеленої маси, яку використовують на зелений корм і сильос.
Топінамбур належить до родини кошикоцвітних. Своїм зовнішнім виглядом він дуже схожий на соняшник. Його латинська назва Helianthus tuberosus в дослівному перекладі це означає „соняшник який дає бульби“.
Топінамбур — рослина довгорічна. Розмножується в нас виключно вегетативно, — насіння не дає, бо цвіте досить пізно і квітки завжди гинуть від осінніх заморозків. Цвіте топінамбур жовтими квітками, дуже схожими на квітки маленького не розвиненого соняшника. Стебла топінамбура досягають 2–3,5 м. заввишки.
Листя топінамбура яйцюватої форми з зубчастими краями й загостреним вершком. Листя має листкову ніжку, разом з якою
