Цю сторінку схвалено
Тільки поповий пес гребе иноді в купах сміття й грузу, щось вишукуючи. Не знайшовши, підведе вищерену пащу вгору й жалісно, протягом виє…
Я боюся його, як мари, як смерти. Я не сплю тієї ночі: мені все ввижаються тіни замордованих людей.
За віщо?
|
17/I — 1922 р. |
