Підгаєцька цукроварня не раз зазнавала бандитських наскоків.
Пам'ятає комендант Трясогуз, як уперше переховувався він в дерезі, коли отаман Чорний до них навідався. Подряпався так, неначе з котами цілувався.
А Чорний зайшов був тоді до комендатури, — аж там портрети Маркса, Леніна та Шевченка висять. Позирнув люто, плюнув, зняв Тараса й поставив у кутку, лицем до стінки.
Забрав тоді Чорний мануфактуру, що були з міста на прозодежу прислали — й подався. Щасливо обійшлося: тільки одного міліціонера забив та руду Шевчиху зґвалтував. А може й того не було, бо клята баба щось дуже скоро після цього дитя привела. Чи не Кирило-писарчук, кажуть люди, з нею побандитував, а вже на Чорного звернули, щоб старому Шевцеві очі одвести…
Хто його знає, тільки Чорний за кілька місяців іще раз на Підгаєцьку цукроварню завітав. Знов довелося комендантові в рові пересиджувати. Знов батько-отаман у комендатуру зайшов і знов на стінці портрети Маркса, Леніна, а по-
