Стратон не був злодієм. Аж ніколи йому не спадало на думку взяти чуже. Незаможницького роду він, селянського, й повага до власности із малечку в ньому виплекана. Але в той пам'ятний день ніби хтось під руку штовхнув — візьми, візьми.
Та й спокуса велика була…
До ручки був Стратон дожився тоді. Вже давно і в дешеву студентську столовку піти ні з чим було. Хоч назад на село з робфаку тікай. Довелося останній ресурс, як економісти пишуть, у грошевий обіг пустити. Зняв Стратон спідню сорочку, зняв підштанники домоткані роменські, виправ усе чистенько — і пішов на Благбаз якого коповика вторгувати. Хоч це й остання пара спіднього була, проте краще у всьому голому ходити, як голодному верещати.
А на Благбазі народу — гуде! Перекупки брязькуваті, маснопикі ковбасою, млинцями, смажениною, пиріжками торгують. Аж слина Стратонові набігає:
У-ух, кодлище чужоїдське! Ніколи в остаточну перемогу соцреволюції віри не нятиму, доки по базарах оці баби-перекупки з усіма рундуками не щезнуть…
