Цю сторінку схвалено
хіть розпливалися в мрійливу усмішку, очі блискотіли зухвало й щасливо…
— А нумо, хоч порахую, скільки я заробив за послугу пані тій товстогузій. Адже кошика їй кварталів із п'ять недурно протаскав.
Стратонові пучки тремтливо занурилися в редикюль.
Стратонове обличчя вмить застигло в кривій усмішці, очі зробилися круглі, бляшані, брови полізли на лоба:
жовтий редикюль був порожній. Дебела пані догадалася перекласти гроші в инше місце.
Стратон ніколи не був злодієм.
Харьків 2-XI — 24 р.
