Швидкий потяг наближався до Лизавету. Огрядний стариган у купе м'якого вагона витяг із постпапера телеґраму й ще раз перебіг по неї очима
Харків 2 – XI – 23 р.
ХАРКІВ МЕДІНСТИТУТ ПРОФЕСОРОВІШТОЛЬМАНУ
НЕГАЙНО ВИЇЗДІТЬ ЛИЗАВЕТ ЗАРАЖЕННЯ КРОВИ ПОРОДІЛЬНИЦІ РЯТУЙТЕ
ЗАВВІДЗДОРОВЛЯ НАПАДЮК
— Чи встигну? — думав старий професор, лаштуючись до виходу; телеґрама смертью тхне. По-дурному, мабуть, і виїхав. Проте…
На пероні на нього вже чекав заввідздоровля, худорлявий чолов'яга із нервовим жовтастим обличчям. За хвилину добрі коні вже мчали обох у місто.
— Специ липові, хороба їх узяла-б — лаявся по дорозі Нападюк, — кажу їм: дивіться — це-ж бо нашого предчека жінка. Тільки-но трапиться щось — ннну… Заразили мерзотники! Не инакше, як навмисне заразили, контр-революція шипуча.
— А стрептококову сироватку давали? — перепинив лайливого подорожника професор.
