не можу із вашим діяґнозом погодитися. Дивіться, хоч би на зміни температури: хіба-ж так породільна гарячка відзначається? Простісінький лікпом скаже, що це типовий тифус — і нічого більше. То-ж як ви сміли давати хорій на тифус та ще після пологів стрептококову тую сироватку? Вона-ж на серце, всім відомо, ділає. То-ж і погіршало, — як ще не вмерла… Сором вам, колеґи, сором, кажу…
Професор глянув гнівно навколо — й змовк, зачудований: на нього весело всміхався десяток очей, заввідздоровля одвернувся в куток і похнюпився, а замісць переляканого — бадьорий голос старшого лікаря чуло бренів:
— Спасибі вам, професоре! Визволили з біди. Ми й самі діяґнозували тифус. Страха ради комісарського на сироватку погодилися.
Породільниця розмови цієї не чула. Предчека там теж не був. А було це року не теперішнього.
Харків, 1 – XI – 24 р.
