Повибігали дівчатка на вулицю та й кажуть: „Давайте гулятись у маківки!“
Усі повставали парами, поспліталися руками й почали бігати та співати:
„Ой на горі мак, мак,
А в долині так, так:
Маківочки, голубочки,
Зійдімося до купочки,
Обернімось так, так“.
І всі дівчатка повертаються та й біжать назад.
Коли се й хлопці прибігають та й гукають: „Годі вам бігати. Давайте в сірого кота гуляти“.
А дівчата кажуть: „Не хочемо. Краще в ворона“.
Хлопці згодились: „Давайте в ворона“. Хто буде маткою?“
Усі крикнули: „Нехай Маруся. А вороном Василь.“
Тоді всі поставали один за одним і побралися один за одного. Матка попереду стала.
Ворон Василь почав ловити. Матка обороняла дітей, не пускала руками ворона. А ворон Василь був швидкий і половив усіх.
Ворон посадив дітей долі, а сам почав палічкою ямку копати. Матка прийшла та й питається:
— Вороне, вороне, що ти робиш? — „Ямку копаю“. — На що? — „Окріп гріти“. — На що? — „Кашу варити“. — На що? — „Дітей годувати“.
А діти кричать: „Брехня, брехня“.
Тоді матка каже: — Ти моїх дітей не годував, ти їм окропом очі заливав.
Діти кричать: „Правда, правда“.
Тоді матка каже: „Шугу, діти“. Та й побігла, а всі діти за нею.
— А тепер у „залізного ключа“, гукають одні.
— У ключа. У ключа.
Діти стали в коло, побравшись за руки, а одно в середині, у колі намагається прорватись. Його питають: „Який
