49. ЯЧМІНЬ.
(Розмова батька з сином)
Байка.
| Син: |
„Скажи мені, будь ласкав, тату,
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосків прямих я бачу тут багато,
А деякі зовсім схилилися униз,
Мов ми, неграмотні, перед великим паном,
Мов перед судовим на стійці козаки?“
|
| Батько: |
„Оті прямії колоски,
Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром;
Котрі ж поклякнули — то Божа благодать:
Їх зерно гне, вони нас мусять годувать.“
|
50. ПІСНЯ ЖЕНЦІВ.
Та вже небагато,
Та вже недалеко,
Та вже видно край —
Боже помагай!
Нуте, нуте до межі!
Варенички у діжі,
Ой, нуте робить,
Себе не барить!
|
Нуте, нуте по п'ять!
Варенички киплять.
Ой, нумо, нумо!
Та попильнуймо!
Як не будем пильнувати,
То тут будем ночувати.
Ой, нуте робить,
Себе не барить!
|
51. ЛІТОМ У ПОЛІ.
Любо та гарно влітку на полі! Далеко-далеко навкруги, скільки оком сягнеш, колоски, колоски, колоски, — ціле море колосків! Поміж них синіють подекуди запашні волошки, червоніє горошок
