Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

49. ЯЧМІНЬ.
(Розмова батька з сином)
Байка.
 
Син:

„Скажи мені, будь ласкав, тату,
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосків прямих я бачу тут багато,
А деякі зовсім схилилися униз,
Мов ми, неграмотні, перед великим паном,
Мов перед судовим на стійці козаки?“

Батько:

„Оті прямії колоски,
Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром;
Котрі ж поклякнули — то Божа благодать:
Їх зерно гне, вони нас мусять годувать.“


50. ПІСНЯ ЖЕНЦІВ.
 

Та вже небагато,
Та вже недалеко,
Та вже видно край —
Боже помагай!
 Нуте, нуте до межі!
 Варенички у діжі,
 Ой, нуте робить,
 Себе не барить!

Нуте, нуте по п'ять!
Варенички киплять.
Ой, нумо, нумо!
Та попильнуймо!
 Як не будем пильнувати,
 То тут будем ночувати.
 Ой, нуте робить,
 Себе не барить!


51. ЛІТОМ У ПОЛІ.

Любо та гарно влітку на полі! Далеко-далеко навкруги, скільки оком сягнеш, колоски, колоски, колоски, — ціле море колосків! Поміж них синіють подекуди запашні волошки, червоніє горошок