57. БАБУСЯ.
Серед гаю, під горою,
Старий дуб стоїть;
Зпід коріня того дуба
Криниця дзюрчить,
Дзюрчить-біжить криниченька,
Наповня ставок;
Над тим ставком нахилився
Вишневий садок.
Похилая хатиночка
З садка визира;
В тій хатинці проживає
Бабуся стара.
|
Сама собі, як мизинець,
Кругом гай шумить,
Полягла трава висока:
Нікому косить.
Чий же то в траві високій
Протоптаний слід?
Носять діти-унучата
Бабусі обід.
Як водиця ізпід дуба
У ставок біжить,
Так бабуся з маленькими
Дітьми бубонить.
|
58. ГНІЗДЕЧКО.
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
|
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,
А де ж дівся соловейко?
Не питай: не знає.
|
59. ВІЙНА ГУБ ТА ГРИБІВ ІЗ ЖУКАМИ.
Що то в лісі та за крик?
То задумав боровик
На жуків іти війною
Із громадою грибною.
Посилає посланців,
Геть по лісові гінців,
Щоб трубили, щоб гукали,
Щоби губ-грибів скликали.
|
Обізвалися опеньки:
„У нас ніженьки тоненькі,
Ми не винні тому́, —
Не підемо на війну“.
Обізвались печерички,
Прехороші молодички:
„Наше діло сторона —
Не про нас ота війна“.
|
|