Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 

Обізвались маслюки,
Лежибоки-товстюки:
„Та нехай їм, тим жукам,
На що вони здались нам!“

Обізвались синьогубці,
Що сиділи собі в купці:
„Хай там инших беруть, —
Воюватись ідуть“.

Обізвалися вужачки:
„Не поліземо ми рачки.
Там не лізти-рачкувати —
Треба хутко поспішати“.

Обізвались сироїжки:
„Ми до того торгу пішки.
Ось ми зараз ідем,
Їх усіх розіб'єм“.

Обізвалися рижки:
„Де вони, оті жуки?
Ось ми зараз ідем,
Їх усіх посічем“.

Обізвались мухомори:
„Завдамо жукам ми горе.
Ми отрути їм дамо,
Цілі купи вкладемо“.

Обізвались ковпаки, —
Запорозькі козаки:
„На жуків ми підем —
Порубаєм — посічем“.

А за ними гірчаки,
Забіяки-парубки,
Загули неначе в дзвін:
„Ой, гіркий їм буде хрін!“


60. ЗЛАМАНА БЕРЕЗКА.

Я бачив, як вітер березку зломив:
Коріння порушив, гілля покрушив;
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.


61. ДІБРОВА.
 

Ой, діброво, темний гаю!
 Тебе одягає
Тричі на рік.... Багатого
 Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
 Зеленим покровом, —
Аж сам собі дивується
 На свою діброву.

Надивившись на доненьку
 Любу, молодую,
Візьме її та й огорне
 В ризу золотую,
І сповиє дорогою
 Білою габою, —
Тай спать ляже, втомившися
 Турбою такою.