Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/39

 

67. ЗАГАДКА.

 

Раз подибав я в садочок, Став під вишню в холодочок: Крізь листочки, крізь гільки Роздивляюсь ягідки.  Тихо, глухо… Навіть муха  Не задзвонить біля вуха;  Спить дрібний цвіркун-співець,  Знишкнув коник-стрибунець.

Бачу, гілечка нагнулась, Сіра пташечка тріпнулась, Це горобчик прилетів, Стиглих ягід захотів.  Я стою собі — гадаю:  Чом я крилечок не маю!  На вершечку вишні б сів,  Ягідки смашненькі їв.

Гульк — аж ось летить та виє,
Сіло близько — землю риє;
Чорне тіло, чорний вус,
Ніби справжній саджотрус.

 Що за гріх? — Стою-гадаю,
 Головою розкидаю:
 Може, галка? Може, крук?
 Може, циган?… Стій, це…

68. ЧОЛОВІК І БДЖОЛА.

Бджілка побачила чоловіка та й каже йому:

— „Нема тобі ні з кого більш користи, як із мене: я даю тобі солодкий мед“.

— Ба, ні, — відповідає чоловік.

— „А хто ж корисніший за мене?“

— Та є такі; от хоча б, наприклад, і вівця. Без її вовни мені не обійтись, а без твого меду ще й як обійдусь.