Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/39

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

67. ЗАГАДКА.
 

Раз подибав я в садочок,
Став під вишню в холодочок:
Крізь листочки, крізь гільки
Роздивляюсь ягідки.

 Тихо, глухо… Навіть муха
 Не задзвонить біля вуха;
 Спить дрібний цвіркун-співець,
 Знишкнув коник-стрибунець.

Бачу, гілечка нагнулась,
Сіра пташечка тріпнулась,
Це горобчик прилетів,
Стиглих ягід захотів.

 Я стою собі — гадаю:
 Чом я крилечок не маю!
 На вершечку вишні б сів,
 Ягідки смашненькі їв.


Гульк — аж ось летить та виє,
Сіло близько — землю риє;
Чорне тіло, чорний вус,
Ніби справжній саджотрус.

 Що за гріх? — Стою-гадаю,
 Головою розкидаю:
 Може, галка? Може, крук?
 Може, циган?… Стій, це…


68. ЧОЛОВІК І БДЖОЛА.

Бджілка побачила чоловіка та й каже йому:

— „Нема тобі ні з кого більш користи, як із мене: я даю тобі солодкий мед“.

— Ба, ні, — відповідає чоловік.

— „А хто ж корисніший за мене?“

— Та є такі; от хоча б, наприклад, і вівця. Без її вовни мені не обійтись, а без твого меду ще й як обійдусь.