Цю сторінку схвалено
72. ЧИЖ і ГОЛУБ.
Весною чижик молоденький,
Такий співучий, моторненький,
В садочку все собі скакав
Та в клітку якось і попав.
Сердега в клітці рветься, б'ється,
А голуб бачить та й сміється:
„А що? Попавсь? — От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна…
Мене б отак не піддурили,
Хоч як би там ловили,
Бо я не чижик, ні… оце!…“
Аж гульк — і сам піймавсь в сільце.
Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся!
73. ЗАГАДКА.
Круглолиця, дженджуриста,
Сорочок оділа триста,
А одна нога…
Літом любить коло броду
Заглядать на вроду в воду,
Мов яка княжна́.
Як Покрова наступає, —
Її ніж мерщій рубає,
Сікачі січуть…
Одгадайте ж, діти-квіти,
Хто це так живе на світі —
Вам пиріг спечуть.
