— То хмара. А знаєте, тату, хмара з чого?
— Бо-йо-зна… як можна сили Божі знати!
— А я знаю!… З води… парою йде вгору.
— Ач який… І он про що знає!
— Я ще й про блискавку і про грім знаю. Це елєктричність… із землі набірається у спеку, та й креше там, і грюка.
Батько так дивиться на нього, а мати:
— Який! А ще ж тільки другу зіму в школі він.
Привіз дідич раз на свята |
Та і розум, що за розум! |
Барабан, барабан
Бубнить, гуркотить, гуде,
Нікому спати не дає;
А хто б думав — він страх вельможний,
А тут гуде він, бо — порожній.
Хто розуму не має, —
Також таким буває.
