Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— То хмара. А знаєте, тату, хмара з чого?

— Бо-йо-зна… як можна сили Божі знати!

— А я знаю!… З води… парою йде вгору.

— Ач який… І он про що знає!

— Я ще й про блискавку і про грім знаю. Це елєктричність… із землі набірається у спеку, та й креше там, і грюка.

Батько так дивиться на нього, а мати:

— Який! А ще ж тільки другу зіму в школі він.


83. РОЗУМНИЙ ПАНИЧ.
 

Привіз дідич раз на свята
Ізі школи сина
І не може натішитись,
Що вчена дитина.
Раз здиба̀є гуменного
І тому хвалиться:
„Ото“, каже, „мій синочок,
Як у школі вчиться!…

Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?“
— „А мені то щось не так-то
Здається, мій пане!
Бо як би наш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!“


84. БАРАБАН.
(Байка)

Барабан, барабан
 Бубнить, гуркотить, гуде,
 Нікому спати не дає;
А хто б думав — він страх вельможний,
 А тут гуде він, бо — порожній.
 Хто розуму не має, —
 Також таким буває.