Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/60

 

103. СЕЛО.

 

Село! — і серце одпочине… Село на нашій Україні — Неначе писанка: село Зеленим гаєм поросло;

Цвітуть сади, біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво, а кругом Широколистії тополі;

А там і ліс, — і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром:
Сам Бог витає над селом…

104. МОЯ БАТЬКІВЩИНА.

 

Де степ широкий, наче море, Де дише пахощами гай, Де небо зоряне, прозоре — То мій святий, чудовий край.

Де житом ниви зеленіють, Де пісня жалібно луна, Де хати в вишниках біліють, — То мила рідна сторона.

105. РІДНИЙ КРАЙ.

 

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.

106. БИЛИНА.

 

Сказав раз кущ билині:
— „Билинонько, чого така ти стала,
Мов рибонька в'яла:
Пожовкла, не цвітеш,
Живеш, як не живеш,
Твоя головонька от-от поляже?“
— „Ох, кущику!“ — билина каже: —
„Я на чужині“....