ка. Веселая беседонька, де мій милий п'є. Чуб. V. 805.
I. Бесе́дка, ки, ж. Лавка для гребцов в большой днепровской лодке, называемой дуб. Мнж. 179.
*II. Бе́се́дка и бе́сідка, ки, ж. Беседка. Мішок з грушами поклав у беседці. Заніс стільця до бесідки. Крим.
Бесе́донька, ки, ж. Ум. от бе́седа.
Бесе́дувати, дую, єш, гл. Беседовать, разговаривать. А хлопець знає, що дома піп беседує. Рудч. Ск. I. 170. І пийте, і їжте, і беседуйте. Чуб. V. 149.
Бесерме́н, на, м. и пр. = Бусурма́н и пр.
Бесєку́р, ра, м. Род растения. Вх. Зн. 2.
Бе́сі, меж. Детск. = Бебе́сі.
Бе́сіда, ди, ж. 1) = Бе́седа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. Х. Сб. VII. 425. *2) Речь. Не гніви бога, дурна тітко! Така бесіда тільки гріх на душу стягає. Борд.
Бе́сідливий, а, е. Разговорчивый, словоохотливый. Желех.
Бесі́дувати, дую, єш, гл. 1) = Бесе́дувати. Турок до них бесідує. Гн. I. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. III. 55.
Бесіжни́к, ка́, м. Раст. а) Paris quadrifolia. Желех. б) — огоро́дний. Malva. Вх. Зн. 2.
Бесіт [ту?], м. Раст. Epilobium angustifolium. Лв. 98.
Бе́скед, ду, м., беске́да, ди, ж. Крутизна, обрыв, непроходимый овраг. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. II. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. М. Пр. 40.
Беске́дина, ни, ж. Крутой горный обрыв. Желех.
Бе́скет, ту, м. = Бе́скед. Довго крутилась, ходила по бескетах та по ярках. О. 1862. IV. 88.
Беске́ття, тя, с. соб. Обрыв, обрывы, овраги. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги. Пирят. у.
Бе́скид, ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Также во мн. Бески́ди. Часть Карпат от Яблонки до источников р. Стрыя на северном и р. Латорицы на южном склоне. Гол. I. Геогр. оч. 558.
Бески́дський, а, е. Относящийся к бески́дам. Желех.
Бески́дувати, дую, єш, гл. Пасти скот на горах в бески́дах. Желех.
Бе́стія, тії, ж. Бранное: скот, бестия. Завзята бестія. Шевч. Ув. Бестія́ка. Сим. 214.
Бестія́нський, а, е. Собачий, скотский. Ах він бестіянський син. КС. 1883. VII. 501.
Бе́сур, ра, м. = Бусурма́н. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16.
Бе́сурів, рова, ве. 1) = Бусурма́нський. 2) Вражий, чортов. Бесурів син.
Бесурма́н и бесурме́н, на, м. = Бусурма́н.
Бесурма́нський и бесурме́нський, а, е = Бусурма́нський. К. ЧР. 23. Віра бесурманська. АД. I. 334.
Бесурмля́нин, на, м. = Бусурма́н. Злі бесурмляне з міста рушали. КС. 1884. I. 47.
Бесурмля́нський, а, е = Бусурма́нський. КС. 1882. VIII. 275.
Бете́га, ги, ж. 1) Болезнь. Вх. Зн. 2. 2) об. Ни к чему негодный человек. Вх. Лем. 391.
Бетего́та, ти, об. = Бете́га 2. Вх. Лем. 391.
Бете́жний, а, е. Больной. Вх. Зн. 2.
Бе́тлах и бе́тлих, ха, м. Мусор, крупный сор. Мале сміття я і сам винесу, а цього бетлиха хиба возом вивезти. Могил. Подол.
Бето́ніка, ки, ж. Раст. Betonica officinalis. Вх. Пч. II. 29.
*Бето́нник, ка, м. Бетонщик. Сл. Дубр.
Бефе́ль, ля, м. Приказ. А вахмайстер попереду бефель їм видає. Гол. I. 145.
Бех! меж. 1) Бух! (о падении). 2) Бац! (о выстреле). ЗОЮР. I. 284.
Бех, ха, м. 1) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 2) В заклинаниях употребл., как болезнь, родственная с беши́хою. Богородице діво! прошу тебе вишептать і вимовить бех і бешиху. Чуб. I. 115.
Бе́хати, хаю, єш, одн. в. бе́хнути, ну, неш, гл. Делать что-нибудь с шумом: стучать, падать, бить, стукнуть,
