Блю́зник, ка, м. Богохульник, кощун. Балт. у.
Блюзни́ти, ню́, ни́ш, гл. Богохульствовать, кощунствовать.
*Блюзні́р, ра́, м. = Блю́зник.
*Блюзні́рка, ки, м. Богохульница.
Блюзні́рство, ва, с. Кощунство, богохульство. Левч. 61.
Блюзні́рський, а, е. Кощунский, богохульный.
Блю́знути, ну́, не́ш, гл. 1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула. Гол. III. 20. 2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього. Брацл. у. 3) Блюзну́в му в о́чі. Сказал нечто дерзкое, оскорбительное. Фр. Пр. 63.
Блюхави́на, ни, ж. То же, что и слота́, ненастная, дождливая погода. Вх. Уг. 228.
Бля, пред. 1) = Для. 2) = Біля. Світилка… стоїть бля порога. Грин. III. 544.
Бля́вкати, каю, єш, гл. Говорить вздор. См. Бля́кати.
Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бля́вкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.
*Бляга́, ги́, ж. Блёф, вздор, пускание пыли в глаза.
*Бляге́р, ра, м. Фразер, болтун. А по-за нашим особистим почуттям ніякої красоти нема, хоч хай собі ті німецькі блягери кричать і на головах стають. Франко.
Блягу́зкати, каю, єш, гл. Молоть вздор, болтать.
Блягу́зниця, ці, ж. Женский половой орган. Павлоград. у.
Бля́кати, каю, єш, гл. Болтать, врать, сплетничать. Мнж. 176. См. Бля́вкати.
*Бля́клий, а, е. Блёклый.
Бля́кнути, ну, неш, гл. = Бле́кнути. Паростки манньолій блякнули і жовкли. Щог. Сл. 6.
Блякува́ти, ку́ю, єш, гл. Линять.
Бляск, ку, м. Блеск, сияние. Ясний місяць заглянув в віконця… пішов бляск по всій хаті. Левиц. I. 8.
Блят, ту, м. 1) Пластинка (металлическая); доска деревянная для писания на ней масляными красками. Приснився мені сон, щоб змалювать три иконі… Купить дерева та повезти до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат… помалює. Драг. 137. 2) То же, что и бердо́ 1, ткацкий снаряд, вставляемый в ляду, сквозь который проходят нити основы. Вас. 152, 166, 176. Kolb. I. 68. Части: две горизонтальные планки рамки — би́льця, зубья — тро́стки. Константиногр. у. Б. Г. В Галиции зубья называются — сказівки́, щели между ними — комірки́. МУЕ. III. 18. 3) Составная часть внутреннего колеса мельницы — часть обода (4—6 таких частей составляют полный обод), в который вставляются кулаки. Черниг. у. Мик. 480. Ум. Бля́тик.
Бля́ха, хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металл в листах. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. III. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. I. 26. 2) Жесть. В том же значении: бі́ла бля́ха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25. 3) Кровельное железо. Левиц. ПЙО. I. 476. 4) Род четырехугольной сковороды из листового железа, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню… вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася і печуть. МУЕ. I. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. I. 99. 5) Бляха, знак (у сотского и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. *6) Металлич. пряжка. Херс. Нік. Ум. Бля́шка, бля́шечка. Соцький… з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.
Бляха́рня, ні, ж. Жестяной завод.
Бляха́рство, ва, с. Ремесло жестяника. Желех.
Бляха́рський, а, е. Принадлежащий, свойственный жестянику. Желех.
Бляха́рь, ря́, м. 1) Жестяник, жестяных дел мастер. 2) Кровельщик. Могилев. у.
Бляхі́вка, ки, ж. Жестянка емкостью в один литр. Шух. I. 101.
Бляхма́н, на́, м. Туман перед глазами. Бляхмана́ пуска́ти, бляхмано́м очі зане́сти кому́. Одурачить, обмануть кого, пустить кому пыль в глаза. Желех.
