Блощи́чка, ки, ж. Ум. от блощи́ця.
Блощи́чник, ка, м. = Блощи́нник. Лв. 99.
Блуд, ду, м. 1) Блуждание. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда идти, что делать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. *Черемш. «Село вигибає». У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91. 2) Нечистая сила, сбивающая с дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з-під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напа́в? Ты с ума сошел? Фр. Пр. 61. 3) Род детской игры. Ив. 27. 4) Блуд, прелюбодеяние. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. III. 141. *5) Галицк.: Ошибка, промах. *6) Заблуждение.
Блуде́ць, дця́, м. Заблудившийся. Kolb. I. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. III. 419.
Блуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться с пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — слова́ми. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Каменец. у.
Блуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Блуди́ти 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.
Блу́дний, а, е. 1) Заблудший, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) *Ошибочный. Блу́дна доро́га. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними доро́гами пішо́в. Сбился с пути (нравственно). Фр. Пр. 62. *3) Блуждающий. Сл. Нік. *Блу́дний о́гник. Блуждающий огонек. Сл. Тутк.
Блу́дник, ка, м. Блудник. Желех.
Блудни́ця, ці, ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132.
Блу́дство, ва, с. Блуд, блудодеяние. Тогди вони зробили гріх, блудство. Гн. II. 218. Грішили, горівкою п'янчили, блудство провадили. Гн. II. 72.
Блудя́га, ги, об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. I. 175.
Блудя́жка, ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали. Мкр. Н. 35.
Блудя́щий, а, е. 1) = Блу́дний 1. Блудящий син. Грин. III. 141. *2) Блуждающий. Блудящими очима водив по хаті. Т. Борд. 116.
*Блука́льний, а, е = Блу́дний. Блукальна комета.
Блукани́на, ни, ж. Блуждание, постоянное блуждание; скитальничество.
Блука́нка, ки, ж. = Блука́ння. Желех.
Блука́ння, ня, с. 1) Блуждание. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.
Блука́ти, ся, ка́ю, ся, єш, ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить без цели. Рудч. Чп. 236.
Блу́ква, ви, ж. Место для пастьбы, выгон. Мнж. 176.
Блу́чка, ки, ж. = Волі́чка. Желех.
Блюва́к, ка́, м. Род ядовитого гриба. Вх. Лем. 392.
Блюва́ка, ки, об. Страдающий рвотой.
Блюва́ки, ва́к, ж. мн. Блевотина.
Блюва́ння, ня, с. Блевание, рвота.
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44.
Блюва́чка, ки, ж. = Блюва́ння. Желех.
Блюво́та, ти, блювоти́на, ни, ж. = Блюва́ки.
Блю́до, да, с. = Ку́бка. Вх. Зн. 30.
