зался и уж нет его. Фр. Пр. 60. 2) Упасть. І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя. Греб. 343. Як упала, то так і блиснула на цілу хату. Ном.
Блись! меж., выражающее блеск, сверкание. Ось розгулялося і сонце з хмари блись! Греб. 376. Вона сердешна туди, сюди, блись, блись очицями. Греб. 403.
Бли́хавити, влю, виш, гл. Тратить попусту время. Желех.
*Бли́ща, щі, ж. Блестка. Сл. Дубр.
Бли́щавка, ки, ж. Phoxinus rivularis. Вх. Уг. 227.
Блища́к, ка́, м. Светляк, Lampyris noctiluca. Вх. Пч. II. 27. (Шейк.).
Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестеть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852. *— до чо́го. Блестеть на чем. Блищала (лиса голова) мов церковна баня до сонця. Борд. 63.
Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Светить, блестеть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88.
Блища́чий, а, е = Блиску́чий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.
Бли́щик, ка, м. Блестка. Балт. у.
*Блищи́нка, ки, ж. Блестка. Сл. Тутк.
*Бліда́вий, а, е. Бледноватый. Сл. Яворн.
Бліди́й, а́, е́. Бледный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліде́нький, бліде́сенький.
Блі́дість, дости, ж. Бледность. Желех.
Блі́дний, а, е = Бліди́й.
*Блідни́ця, ні, ж. Бледная немочь. Сл. Яворн.
Блі́днути, ну, неш, гл. Бледнеть. Батько наче не добачав, як мати блідла, як Катря плакала. МВ. II. 110. Зося то червоніла, то блідла. Левиц. I. 304.
Блідоли́ций, а, е. Бледнолицый. Желех.
Блідо́та, ти, ж. Бледнота, бледность.
Блідува́тий, а, е. Бледноватый. Левиц. Кс. 5. Листя дрібчасте, як на ясенові, тільки блідуватіше. Константиногр. у.
Бліх, ха, м. 1) Беление (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Белильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. VIII. 723.
Бліха́рь, ря́, м. Белильщик (полотна). Вх. Лем. 392.
Бліхо́вня, ні, ж. = Бліх 2. Желех.
Бліхува́ння, ня, с. Беление (полотна и пр.). Желех.
Бліхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Белить (лен, полотно). 2) Заковывать в кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230.
Блі́шити, шу, шиш, гл. = Бліхува́ти 1. Вх. Лем. 392.
Блі́шка, ки, ж. Ум. от блоха́.
Блія́ти, лію́, єш, гл. = Блея́ти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. I. 18.
Блони́ця, ці, ж. Круп (болезнь). Галиц.
Бло́ня, ні, ж. Часть поля. Желех.
Бло́ска, ки, ж. = Блощи́ця. Желех.
Блоха́, хи́, ж. 1) Блоха, Polex irritors. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118. 2) Род детской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40. 3) — консисто́рська. Консисторский чиновник. Св. Л. 134.
*Блоха́стий, а, е = Блохи́вий.
*Блохва́, ви́ и блошва́, ви́, ж. соб. Блохи. Сл. Яворн.
*Блохи́вий и блохли́вий, а, е. Блошистый, обильный блохами. Блохивий цуцик. Крим.
Блоховни́к, ка́, м. Раст. Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.
Блохово́дниця, ці, ж. Имеющая на себе много блох (преимущественно о кошке, собаке). Лохв. у.
Блоша́нка, ки, ж. Ночная рубашка.
*Блоши́вий, а, е = Блохи́вий.
Блошня́, ні́, ж. соб. Блохи.
Блощи́нник, ка, м. Раст. Ledum palustre. Лв. 99. См. Блощи́чник.
Блощи́ця, ці, ж. Клоп. Ладона сплющив як блощицю. Котл. Ен. VI. 27. Ум. Блощи́чка.
Блощи́чий, а, е. Принадлежащий, свойственный клопу. Сим. 130.
