Бли́мавка, ки, ж. Блуждающий огонь. Желех.
Бли́мання, ня, с. 1) Мерцание, мелькание, то вспыхивание, то погасание (об огне). 2) — очи́ма. Бросание взгляда, мигание глазами, хлопание глазами.
Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло светить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.
Бли́мнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бли́мати.
Блинда́, ди́, ж. Сильная накожная сыпь. Вх. Зн. 3.
Бли́нда́рь, ря́, м. 1) Вол, косящий ногами. КС. 1898. VII. 46. 2) Нищий. Желех. *3) Скиталец. Блиндарю ти сліпий. Звен. у. Ефр.
Блине́ць, нця́, м. = Млине́ць. Рудч. Ск. I. 35.
Блиск, ку, м. 1) Свет. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Киев. у. 2) Блеск. Панна… в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.
Бли́ска, ки, ж. Трясогузка, Motacilla ripivaga. Вх. Уг. 227.
Блиска́вець, вця, м. Насек. Светляк, Lampiris noctiluca. Блискавці літают. Вх. Лем. 392.
Блиска́вий, а, е. Блестящий, сверкающий. Як замахнувся блискавою шаблею, — тільки кров тепла зчервонила сиву хвилю Дніпрову. МВ. I. 158.
Блискави́ця, ці, ж. 1) Зарница. 2) = Бли́скавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор… ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. I. 23.
Блискави́чний, а, е. 1) Молнийный, подобный молнии. Блискавичне сяєво. К. Хи. 129. *2) Молниеносный. Сл. Нік.
Бли́скавка, ки, ж. 1) Молния. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = Бли́сканка. Вх. Пч. II. 13. 3) Рыба Abramis (Blicca) argyroleuca, a также вообще каждая рыба, выбрасывающаяся часто на поверхность воды. Вх. Пч. II. 18. 4) Серебряная монета в 10 крейцеров. Вх. Зн. 3. 5) Мн. Блестящие бусы серебряного и золотого цвета. Гол. Од. 71.
Блискавконо́гий, а, е. О лошадях: с ногами, быстрыми как молния, быстроногий. К. МХ. 16.
Бли́скавчин, на, не. Принадлежащий молнии. Встречено в заговоре против переполо́ху: Він єсть батьків і материн, і тітчин, і дядьків, і дівчачий, і стрітяний, вітряний і громовий, і блискавчин. Мил. М. 48.
Бли́скалка, ки, ж. Раст. Nuphar luteum. Вх. Уг. 227.
Бли́сканка, ки, ж. Птица: Motacilla. Вх. Пч. II. 12.
Бли́скання, ня, с. Сверкание.
Бли́скати, каю, єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. I. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. III. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задом, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.
Бли́скітка, ки, ж. Блестка.
Блискови́й, а, е 1) = Бли́скавчин? Переполохи… блискові (заговор). Мил. М. 50. *2) Блестящий. Ґудзі блисковії аж вилисновані. Н. п.
Блискону́ти, ну́, не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. II. 76.
Блискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Блестеть, сверкать, *поблескивать. Річка ледві блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Блискотли́вий, а, е. Сверкающий, блестящий. Желех.
Блиску́чий, а, е. Блестящий. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.
Бли́снути, ну, неш, гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. III. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. Лиш бли́снув та й уже́ го нема́. На миг пока-
