близиться, подойти ближе. Приступи, царенку, до близу, уклонись царівні до низу. Чуб. III. 159.
Близе́нний, а, е = Бли́го́мий.
Бли́зень, зня, м. Близкое расстояние.
Близ́енький, близе́сенький, а, е. Ум. от бли́зький. Чуб. III. 120.
Близе́нько, близе́сенько, нар. Ум. от бли́зько. Приступи близенько. Чуб. III. 45.
Близе́ць, зця́, м. = Близню́к 1. Она мава блисьці (два хвопці). Гн. I. 122.
Близиня́, ні́, ж. Близость. Яка то близиня, як од села до села верстов сорок. Екатериносл. г.
Бли́зити, жу, зиш, гл. Приближать. Все, здається, близило мене до щастя. Котл. НП. 393.
Бли́зитися, жуся, зишся, гл. Приближаться. Вх. Зн. 3. Здавалося, неначе близився до покійника. Стор. II. 143.
Близі́сінький, а, е. Совершенно близкий, близехонький.
Близі́сінько, нар. Совершенно близко, близехонько.
*Бли́зкість, кости, ж. Близость. Така близкість до народу подає мені гадку покористуватися нею. Коцюб.
Бли́зна, ни, ж. Рана, рубец от раны. Желех.
Близни́ти, ню́, ни́ш, гл. Рожать близнецов. Два годи близнила, а на третій змилила. Черк. у.
Близни́ця, ці, ж. Близнец женского пола. Виросли, мов дві близниці, ніжні і хороші. Млак. 105.
*Бли́зній, я, є. Близкий. Таки близніща сорочка, як свита (прислів'я). Крим.
Близно́, на́, с. = Блезно́. Черк. у.
Близнува́тий, а, е. Покрытый рубцами. Желех.
Близню́к, ка́, м. 1) Близнец. 2) Мн. = Близня́та. 3) Вол, очень похожий на того, с которым он в паре. КС. 1898. VII. 46. 4) Мн. а) Двойчанки, два соединенные вместе одной ручкой горшка. КС. 1882. IX. 459, 461. б) Две деревянные посуды, тоже таким образом соединенные. Шух. I. 251. Ум. Близнючо́к.
Близня́, ня́ти, с. 1) Ребенок близнец. 2) Мн. Близня́та. Двойни. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286. 3) Мн. = Близнюк 4. а. Kolb. I. 51. Ум. Близня́тко, близня́точко. ЗОЮР. I. 34.
Близо́мий, а, е = Бли́го́мий. Близомий світ! Ном. № 11424.
Близці́, ці́в, м. мн. То же, что и близня́та, дети-двойни; также два горшка вместе. (См. Близня́ 3). Вх. Лем. 392.
Бли́зче, бли́зчий = Бли́жче, бли́жчий.
Бли́зчитися, чуся, чишся, гл. Становиться ближе.
Бли́зьки́й, а, е. 1) Близкий. Сусіди близькії, вороги тяжкії. Мат. 92. Близький родич. Грин. III. 531. Ум. Близе́нький, близе́сенький.
Бли́зькість, кости, ж. Близость. Желех.
Бли́зько, нар. 1) Близко. Близько — слизько, далеко — легко. Посл. Ні бли́зько! И не подходи! Вони ну благати пана, а він — ні близько! О. 1862. I. 61. 2) Употребл. как предл. с родит. пад.: возле, подле, *около. Чуб. III. 291. Росла калина близько озера. Чуб. V. 148. *3) Около, приблизительно. Має близько двадцяти років. Хот. Нік. Близько трьох років. Сл. Нїк. Ум. Близе́нько, близе́сенько.
Блик, меж. = Блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Бли́кання, ня, с. 1) = Бли́мання 1. 2) — очи́ма = Бли́мання 2.
Бли́кати, каю, єш, гл. = Бли́мати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у. 2) = Бли́мати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Бликото́ря, рі, ж. Дойная коза. О. 1862. V. Кух. 36. См. Блекото́ра.
Бли́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бли́кати = Бли́мнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.
Блим, меж., выражающее мерцание, появление и исчезновение света, мигание, сверкание глазами.
