Бурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Отправлять должность бургомистра.
Бурмі́й, мія́, м. = Бурма́к. Вх. Зн. 4.
Бурмо́ситися, шуся, сишся, гл. Дуться, показывать недовольство. Желех.
Бурмота́ти, чу́, чеш, гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. I. 172.
*Бурна́к, ку, м. Мель, образуемая наносами с прибрежных гор. Сл. Дубр.
Бу́рний, а, е. Бурный. Бурні води. К. Іов. 60. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає. О. 1862. VI. 41.
*Бурну́с, са, м. Бурнус. В їх на плечах бурнуси, що одкидуються на голову. Крим.
Бу́рок, рку, м. Мостовая, вымощенная улица или дорога. Гн. II. 196. На бурку́ жи́ти. Жить на-авось. Ном. № 10320. Сиді́ти на бурку́. Быть без места. Подольск. г. Хвалити бога, коли трапиться добре місце, а як же сидітиме на бурку. Левиц. I. 208. Був старий священник у Покрови. Висвятившись десь, не пристав на унію; от же не правив, на бурку сидів у Покрови, аж поки знов не настало благочестіє. КС. 1884. VIII. 724.
Буро́ха, хи, ж. Завирушка бурая, Accentor modularis. Вх. Уг. 229.
Бу́рочка, ки, ж. Ум. от бу́рка. Употребл. и вместо бу́рка 3. Вх. Пч. II. 36.
Бу́рса, си, ж. 1) Низшее духовное училище, бурса. 2) Стадо, куча (животных). Бурса гусей. Каменец. у. Від Різдва до Водохрища вовки бурсами бігають, лютують. Подольск. г. 3) Толпа, гурьба, группа, партия. Бурса йде якихсь харцизяк. О. 1861. XI. 8. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Полт. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. Канев. у. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме. Каменец. у.
Бурса́к, ка́, м. Бурсак. Стор. I. 41. Фр. Пр. 130. Ум. Бурсачо́к. Ув. Бурсачи́ще.
Бурса́цтво, ва, с., соб. Бурсаки. А із брацтва те бурсацтво мовчки виглядає. Шевч.
Бурса́цький, а, е. Бурсацкий.
*Бурсачва́, ви́, ж., соб. = Бурсачня́.
Бурсачи́на, ни, м. = Бурса́к.
Бурсачи́ще, ща, м. Ув. от бурса́к.
Бурсачня́, ні́, ж., соб. Бурсаки. Св. Л. 219.
Бурсачо́к, чка́, м. Ум. от бурса́к.
Бурсува́тися, су́юся, єшся, гл. Барахтаться, в борьбе возиться. Вони почали бурсуватись — то в шутку, а то вже і навспрашки. Новомоск. у.
Бурт, ту, м. 1) Паз, желобок в столбах для закладывания досок. Подольск. г., Лебед. у. 2) = Бу́ртниця. Мик. 481.
Бу́рта, ти, ж. 1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять. Сумск. у. 2) Насыпь, холм, бугор. Рудч. Ск. I. 29. Із трупів бурти насипає. Котл. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Мир. Пов. II. 41. Очі бігають з ниви на ниву… з яру на зелені бурти. Мир. Пов. II. 84. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей). Мир. Пов. I. 118. 3) Насыпь, из которой добывают селитру. Лебед. у. 4) Цепь косцов. Лубен. у. 5) = Бу́рса 3. Сим. 193. 6) В игре в бу́лку наз. бу́ртою, если кто из играющих прибьет шар к берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт. Рк. Левиц.
Бурти́сь! меж., выражающее быстрое падение. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь! Г. Барв. 79.
Бурти́ти, рчу́, ти́ш, гл. Сверлить, буравить. Мкр. Н. 27.
Бурті́ль, ля́, м. Сверток. Одна жінка вкрала буртіль краму. Киев. у.
Бу́ртниця, ці, ж. В мельнице: перила, ограждающие возвышение, на котором находятся жернова. Мик. 481.
*Буртува́ння, ня, ср. Припазовка (процесс). Сл. Дубр.
Буртува́ти, ту́ю, єш, гл. Пазовать. Подольск. г.
Бурува́ти, ру́ю, єш, гл. Бурлить. Де по весні вода бурує, там буде яма. Миуск. окр. Переносно о человеке: бурлить, бушевать. Прийде та ще й
