Бу́хня, ні, ж. Маленькая хата из плохого материала, с незаконченной (с боковой стороны?) крышей. Гн. I. 81. Шух. I. 112.
Бухо́ний, а, е = Пухки́й 1. Хліб у їх такий гарний — бухоний. Черниг. у. У нас не спечуть таких млинців, як у вас: у вас он якії бухониї, а в нас жилаві. Черниг. у.
Бухті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.
I. Буц! меж., выражающее столкновение лбами. Баран-баран буц! Шейк.
II. Буц, ца́, м. 1) Насмешливое название, которое дают херсонские крестьяне захожему человеку из более северной Украины. Херс. Название жителя Подольск. губ., употребляемое крестьянами Черкасского у. (К. П. Михальчук). *2) Короткая, толстая лошадь. Нік. Херс.
Бу́цати, цаю, єш, сов. в. бу́цнути, ну, неш, гл. Бить, ударить лбом (о баране). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.
Бу́цатися, цаюся, єшся, сов. в. бу́цнутися, нуся, нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так, що аж в обидвох ґулі на лобах понабігали. Брацл. у.
Буцега́рня, ні, ж. Арестантская. В буцегарню запруть. Стор. I. 143, 152.
Бу́цик, ка, м. Род лепешки, жареной в масле. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.
Буці́вка, ки, ж. 1) Сорт яблок. 2) Насмешливое название, которое жители Херсонск. губ. дают крестьянкам из более северной Украины.
Бу́цім, нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. I. 26. Буцім спить. Драг. 112. *Бу́цім-то. Будто бы, как-будто бы, будто уж.
Бу́цкати, каю, єш, гл. = Бу́цати. Ходить як овечка, а буцкає як баран. Ном. № 3033.
*Буцка́тий, а, е. Толстощекий. Сл. Дубр.
*Бу́цма́н, на = Бе́цман.
*Буцма́тий, а, е. Толстый, одутловатый… Виразно малювалося на її невродливім, буцматім та трохи піганистім лиці. Франко.
Бу́цнути, ся. См. Бу́цати, ся.
Буць, ця, м. Неудавшийся хлеб. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Бу́цьо, ця, с. Детск. Яблоко. О. 1862. IX. 118.
Бу́ча, чі, ж. Шум, крик, тревога. Чуб. II. 434. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шум. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
Буча́вий, а, е. Ссохшийся. Які бучаві чоботи! щоб було другого дня вимазать дьогтем, після дощу. Канев. у.
Буча́віти, вію, єш, гл. Твердеть, сохнуть (о кожах), *густеть. Болото забучавіло, то й їхати важко — коліс не витягнеш. Липов. у. Ефр.
Буча́к, ка́, м. = Бузьо́к. Вх. Пч. II. 9.
Бучи́на, ни, ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі, мила, бучини узяти? Чуб. V. 631.
*Бучкува́ти, ку́ю, куєш, гл. Бить палкой. Бо як писар таке право видав, то хай моя також мене б'є. Руки складу навхрест, а вона хай бучкує. Стефаник.
Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолепный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь с большим ветром, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
Бучність, ности, ж. Пышность, великолепие.
Бу́чно, нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зімно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынск. у. Ум. Бучне́нько.
Бучо́к, чка́, м. 1) Ум. от бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. I. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс. 3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Буче́чок.
Бучу́лька, ки, ж. Ум. от бучу́ля.
Бучу́ля, лі, ж. = Бочу́ля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте,
