бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудеть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.
Бутко́л, ла, м. Местное название украинца из Добруджи; живущие там украинцы — потомки ушедших в Турцию запорожцев и беглых крестьян из Галиции. О. 1861. I. 264.
Бу́тлик, ка, м. Бутылочка, пузырек. НВолын. у. Ум. Бу́тличок.
Бу́тля, лі, ж. = Бу́тель. Желех.
Бутля́вий, а, е. Пустой, выгнивший в средине. Бутлява вже верба. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Бу́тний, а, е. Спесивый, высокомерный. На бутного найдесі ще бутнійший. Фр. Пр. 134.
*Бу́тній, ня, є. Присутствующий, находящийся. Сл. Яворн.
Бу́тність, ности, ж. 1) = Бута́. Желех. *2) Пребывание, присутствие, бытность. Сл. Яворн.
Бутні́ти, ні́ю, єш, гл. Вздуваться. Повінь все гірше бутніє. Федьк. I. 91.
*Бу́ториння, ня, с. Хлам. Франко «В поті чола».
*Бу́торити, рю, риш, гл. Столярничать, делать что-нибудь из дерева. Франко. «В поті чола».
Буття́, тя, с. 1) Бытие, существование. Башт. 160. 2) Бытность, пребывание. За мого буття там.
Буту́к, ка́, м. = Ботю́к. Вх. Зн. 5.
Буту́м-буту́м-бас, меж., выражающее игру на виолончели. Бутум-бутум-бас! А хто буде свині пас? Нп.
Бутурли́н, на, м. В загадке: гребешок, изгоняющий насекомых. Чорний бутурлин з гори свині потурлив. Грин. I. 248.
Бутурма́, ми́, ж. 1) = Зди́рок. Вас. 157. См. Бурда́. 2) Обрезки мездры, склеенные и спрессованные в листы, — употребляются для каблуков в простых сапогах. Вас. 162.
Бух! меж., выражающее падение, глухой удар или выстрел. О. 1862. IX. 118. Бух в воду, ніби втопився. Драг. 47. Заридала Катерина та бух йому в ноги. Шевч. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Чуб. V. 1156. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці. Драг. 238.
Бу́хало, ла, м. Увалень, неуклюжий.
Буха́н, на́, м. 1) = Бухане́ць. Пшенишний бухан. Грин. II. 311. Бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86. *2) Толчок, тумак, пинок. Сл. Нік. Наїстись бухані́в. Быть побитым. Ном. № 4963. Ум. Буха́нчик. Буханчики пшенишні білі. Котл. Ен. II. 19.
Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлеб. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Один хлеб. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчок, тумак. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Буха́рка, ки, ж. Сорт дыни.
Бу́хати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрелять, палить. Бухають з гармат.
Бухи́-бухи́! меж., выраж. кашель. Ой ти старий бухи-бухи, я молода хихи-хихи! Нп.
Бухи́кало, ла, об. Сильно кашляющий.
Бухи́кання, ня, с. Кашлянье, кашель.
Бухи́кати, каю, єш, гл. Кашлять. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш. Св. Л. 49.
Бухи́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бухи́кати. Кашлянуть.
Бухи́нка, ки, ж. = Бухане́ць. О. 1861. XI. Кух. 36. Понесли… гарячую м'яку бухинку. Котл. Ен. II. 9. Ум. Бухи́ночка.
Бу́хкати, каю, єш, гл. 1) = Бухи́кати. *2) = Бу́хати.
Бухкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. О громе: греметь. Ів. Білик. Желех.
*Бухна́к, ка́, м. = Буха́н 2. Франко. «В поті чола».
Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бу́хати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрелить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 6.
