Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько здихнула. Макс.
Важли́вий, а, е. 1) Тяжелый, веский. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. МВ. (О. 1862. I. 75). 2) Важный. Желех. Те зілля дуже важливе од порухи. *3) Значительный, серьезный. Важлива справа. Ефр.
Важли́во, нар. 1) Тяжело. 2) Важно. *3) Значительно, серьезно.
Ва́жний, а, е. 1) Веский. Червінець хоць маленький, але важненький. Ном. № 1386. 2) Важный. Він там важний, де маленькі вікна. Ном. № 3043. 3) Очень хороший. Поставив важну хату на дві половини. Стор. I. 127. Сьогодні важний задамо бенкет. Стор. I. 219. Ум. Важне́нький.
Ва́жниця, ці, ж. Важность, важная особа, дело. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542.
Важни́ця, ці, ж. 1) Подставка, подставляемая под шест (вагови́й дрюк) для поднятия воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю. Нп. 2) Торговые весы на базаре; весы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.
Ва́жність, ности, ж. 1) Вескость. 2) Важность. Желех.
*Важні́ти, ні́ю, нієш, гл. Тяжелеть. Од спеки аж руки важніють. Крим.
Ва́жно, нар. 1) Веско. 2) Важно. 3) Хорошо, отлично.
Важню́щий, а, е. Очень важный. Мати і взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його нічичирк. Св. Л. 283.
Ва́жня́, ні, ж. Важня, помещение или место для весов на торговых площадях. Желех.
Важо́к, жка́, м. 1) Гирька в ватерпасе; тяжесть, привязываемая к концу веревки (напр., при опускании в воду и пр.); *2) гирька в разновесе.
Важу́чий, а, е. Очень тяжелый, тяжеловесный. Та хай їм лиха година, оцим грошім! які ж бо вони важучі. Лебед. у. Мушкет важучий. Щог. В. 98.
Ва́жчати, чаю, єш, гл. Делаться тяжелее, тяжелеть. Левч. 165.
Ва́йда, ди, ж. Раст. lsatis tinctoria L. ЗЮЗО. I. 125.
Ва́йкати, каю, єш, гл. Сетовать, жалобно кричать. Вх. Лем. 395.
Ва́йкіт, коту, м. Крик боли, тревоги, вообще беспорядочный крик, гам. Вайкіт, як у жидівські школі. Фр. Пр. 135.
Ва́йло, меж. Увы! горе! Желех.
Вайло́, ла́, с. Увалень, вахлак, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. Вайлю́ка. Аф. 311.
Вайло́м, нар. Во множестве, толпой. По сіль або там по рибу не ходять по одному, а все вайлом. Волч. у.
Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкий, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.
Вайлю́ка, ки. Ув. от вайло́.
Вак, ку, м. В игре в вак і копе́ць — цель, в которую попадают палками играющие. Kolb. I. 197.
Вака́н, на, м. Участок земли в шесть десятин. Вас. 197.
Вака́нець, нця, м. Невозделываемая, запасная земля. Уман. I. 282.
Ваканцьо́вий, а, е. 1) Вакантный. 2) Заштатный, отставной. Ісправники все ваканцьові. Котл. Ен. III. 28.
*Ваканцюва́ти, цю́ю, цю́єш, гл. Быть свободным, пустовать. Коло церкви ваканцює пляц землі таки добрий; там святять паски на Великдень. Крим.
Вака́рка, ки, ж. = Загоро́да (для скота). Шух. I. 186.
Вака́рь, ря, м. Коровий пастух. Вх. Зн. 5.
*Ва́катися, каюся, каєшся, гл. Решаться, отваживаться. Мой бре, ландштурмаки!.. а над Прут не вакаєте-си? Черемш. Відтогди Теклюся вже не вакаєся приходити до дєді в гості. Черемш. «Село вигибає».
Вака́ція, ції, ж. Вакационное время; *каникулы. О. 1861. VIII. 89. Левиц. Пов. 96. Уже ся вивчив і прийшов домів на вакацію. Драг. 407.
*Вакаціюва́ти, цію́ю, єш, гл. Проводить вакации, каникулярное время.
Вакаціюва́тися, цію́юся, єшся, гл. Житься во время вакаций. Не вспів він
