розказати, як вакаціювалось. Св. Л. 220.
Ваке́лія, лії, ж. Раст. Polyporus fomentarius, губка огнивная. Вх. Лем. 395. Губка, трут. Угор. См. Веке́лия.
Вакерни́па, пи, ж. Коза, овца — белая с черными или рыжими пятнами около глаз.
Ваки́ристий, а, е. Овца или баран белый, но с черными обводами вокруг глаз. О. 1862. V. Кух. 36.
Ва́кса, си, ж. Вакса. Уман. I. 62.
Ваксо́ви́й, а, е. Тот, который чистится ваксой. Уман. I. 62. Ваксові чоботи.
Ваксува́ти, су́ю, єш, гл. Чистить ваксой. Ваксо́ваний. Вычищенный ваксой. І остроги побіляні, і чоботи ваксовані. Закр. 272.
Вакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бездеятельным (вообще), находиться в бездействии. 2) Оставаться невозделанным (о поле). Радом., Ананьев. у. 3) Терять время, ничего не делать. Чи ще ж тобі катерга турецька не ввірилася… Щоб ти назад завертався та дні вакував. АД. I. 130.
Вал, лу, м. 1) Вал, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубые толстые нитки из пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой, я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. № 12551. 3) Вал, цилиндр. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, от того дуже гуде на небі. Чуб. 4) Кучка сена, в которую сгребается покі́с. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Г. Барв. 429. Ум. Вало́к.
*Валаса́льниця, ці, ж. Непоседа, потаскуха. Бісова валасальниця! Киев. г.
Валаса́ння, ня, с. Шлянье.
Валаса́тися, са́юся, єшся, гл. Шляться, таскаться, скитаться. Мені нема ні зіми, ні літа: я завсегда в роботі. Поздоров боже мир — пропитає мене. А ти де валасалася? ЗОЮР. I. 10. Став валасаться по світах. Сим. 203.
Ва́лах, ха, м. 1) Выложенный баран. 2) Скопитель жеребцов. Шух. I. 211. Ум. Валашо́к. Вас. 197.
Вала́хан, на, м. Скопец. Харьк.
Валаша́йник, ка, м. = Валаша́л. Желех.
Валаша́л, ла, м. Кастратор. Мнж. 176.
Валаша́ння, ня, с. Охолощение, оскопление.
Валаша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) Оскоплять, выхолощивать. Чабани заходжують валашать ягнячі баранчики. О. 1862. V. Кух. 33. 2) Обрезывать концы ботвы арбузов, чтобы она разросталась в ширину. Кавуни валашають. Лебед. у.
Вала́шний, а, е. Оскопленный, выхолощенный. О. 1862. V. Кух. 39.
Валашо́к, шка́, м. 1) Ум. от ва́лах. 2) Ствол дерева, чистый от ветвей. Гарна лоза була колись: такі славні та високі валашки та праві. — Що ж то воно значить: валашки? — Оці (указывая ствол вишни) без гілля, самі оці. Залюбовск.
Вале́жний, а, е. Имеющий значение, важность, солидный. Це штука валежна. Переясл. у.
Ва́лець, льця, м. Вальс. Танцюють польку або вальця. Ком. I. 27.
Вале́ць, льця́, м. 1) Валик, валок. Сл. Дубр. 2) Цилиндр. Сл. Тутк.
Валє́нки, мн. Суконные красные штаны. Вх. Зн. 83.
Ва́ливо, ва, с. Корыто. Желех.
Вали́вочко, ка, с. Раст. Trollius europaeus. Вх. Пч. II. 36.
Вали́ло, ла, с. Род валяльни (при водяной мельнице) без пестов, где действует одна вода. Шух. I. 113.
Вали́на, ни, ж. Нитка ва́лу 2. Як сито замучиться, то не треба його оббивать, бо до його прип'яті лихорадки валом: бува валину переб'єш, то й одпустиш їх. Мнж. 154.
Вали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти вперед; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 142.
Вали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Разваливаться, разрушаться. Церкви схизматиків валються, попи голодні. Стор. М. Пр. 92. 2) Падать, валиться. Вийду
