также для складывания стен глинобитных построек, — в последнем случае глина перемешана с соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. I. 55.
Вальс, са, м. = Ва́лець. Краков'яка оддирають, вальса та мазура. Шевч. 138.
Валю́га, ги, ж. = Кори́то. Вх. Зн. 28.
Валю́ка, ки, об. Ленивец, лежебок. Харьк. у. О. 1862. IX. 66.
Валю́х, ха́, м. Пирог из картофеля и пшена. Ковел.
Ва́люш, ша, м. Вальдшнеп. Іде під осінь бити зайця й валюша стрілець. Щог. Сл. 67.
Валю́ша, ші, ж. Сукновальня. Стор. II. 116.
Ва́люшень, шня, м. = Ва́люш. Мнж. 177.
Валю́шний, а, е. Сукновальный.
Валю́шник, ка, м. = Валю́ша. НВолын. у.
Валю́шня, ні, ж. = Валю́ша. Уман. IV. 94.
Валю́щий, а, е. 1) Валящий, ненужный. 2) Падающий, не могущий устоять на ногах. Він п'яний, аж валющий. Змиев. у.
Ва́лява, ви, ж. Множество. Лубен. Александр. у. Валява жидів іде з школи. Залюбовск. Валявою йдуть люде. Чер. у. Снігу валява. О. 1861. V. 71. Такого валява риби. Мнж. 176.
Валя́ка, ки, об. = Валю́ка. Ти такий грубиян і валяка. Г. Барв. 500.
Валя́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт росердився, налітає і хату валяє. Рудч. Ск. II. 116. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. АД. I. 2) Валять (сукно). 3) Бить, сбивать (с дерева). 4) Пачкать, марать. Помалу ступайте, пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. 5) — ко́ней. Выхолащивать лошадей. Шух. I. 211. 6) Испражняться. Мнж. 122.
Валя́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. I. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.
Валя́щий, а, е = Валю́щий 1. Г. Барв. 439.
Ванбе́ре́ць, рцю́, м. Инбирь. Настою вам, братці, горілку у пляшці із перцем, ванберцем… Чуб. V. 473.
Ванда́, ди́, ж. Род арапника, длинной плети. Окомани з батогами, саули з вандою. Грин. III. 634. См. Фанда́ и Хвайда́.
Ва́ндри, рів, м. мн. = Ма́ндри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Вандрі́ве́ць, вця́, м. = Мандрі́вець. Желех.
Вандрі́вка, ки, ж. = Мандрі́вка. Фр. Пр. 136. Ой заберу діти в торбу, піду на вандрівку. Гол.
Вандрі́вний, а, е = Мандрі́вний. Желех. Вандрівний чоловік: усе вандрує… Фр. Пр. 136.
Вандрівни́к, ка́, м. = Мандрі́вець. Желех. Вандрівник, — завандрував в половник (насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.
Вандрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Мандрува́ти. Желех. Фр. Пр. 136.
Ва́ник, ка, м. Род куртки. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Ва́нна, ни, ж. 1) Ванна. Чуб. II. 644. Старий казав нанести води в ванну. Чуб. II. 334. 2) Раст. Verbascum nigrum. Лв. 102.
*Ванта́га, ги, ж. Груз. Н.-Лев.
Ванта́жити, жу, жиш, гл. Нагружать. Желех. Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити — не видержить.
*Ванта́жник, ка, м. Грузчик. Н.-Лев.
*Вантю́х, ха́, м. Брюхо, живот. Сл. Дубр.
Ваньки́р, ра, м. = Вальки́р. Уман. у.
Вапе́льник, ка, м. Приготовляющий известь. См. Вапня́р.
Вапе́льня, ні, ж. = Вапня́рка.
Ва́пенний, а, е = Вапня́ний.
Вапе́нник, ка, м. = Вапе́льник. О. 1861. I. Слов.
Ва́пна, ни, ж. и ва́пно, на, с. Известь. Вас. 169, 157.
Вапни́стий, а, е. Известковый, богатый известью. Желех.
Вапни́ти, пню́, ни́ш, гл. = Вапнува́ти. Желех.
Вапни́ще, ща, с. Известковая копь.
Ва́пно. См. Ва́пна.
