чим веществом. Упустив хліб, виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Виваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Вива́лювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.
Ви́вапити. См. Вива́плювати.
Вива́плювати, люю, єш, сов. в. ви́вапити, плю, пиш, гл. Белить, выбелить известью.
*Ви́вар, ру, м. Взвар, отвар. Сл. Дубр.
*Виварача́ти, ча́ю, єш, гл. Фордыбачить. Франко. «В поті ч.».
Ви́варити, ся. См. Вива́рювати, ся.
*Виварни́й, а́, е́. Выварочный. Сл. Дубр.
*Вива́рювання, ня, ср. Вываривание. Сл. Нік.
Вива́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́варити, рю, риш, гл. Вываривать, выварить. Ви́варив з ньо́го во́ду. Измучил его, истомил. Ном. № 2727.
Вива́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́варитися, рюся, ришся, гл. Вывариваться, вывариться. Аф. 324.
Вива́т! меж. Виват, да здравствует! У Кулиша употребляется как существительное. Гукають гармати під панські вивати. К. Досв. 21.
Ви́везти, ся. См. Виво́зити, ся.
Ви́вернениця, ці, ж. Валежник, ветролом. Вх. Зн. 6. См. Ви́вертень.
Ви́верні, нів, м. = И́верень. В городі дуба рубають, за город виверні летять. (Загадка).
Ви́вернути, ся. См. Виверта́ти, ся.
*Ви́верт, ту, м. 1) Выворот, изнанка. 2) Увертка. 3) Ветролом. Сл. Нік. Ну, беремося по два до виверту. Позакурюємо люльки та пили в руки. Франко.
Виверта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́вернути, ну, неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. I. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. Усі́х батькі́в з того́ сві́ту виверта́є. Сильно ругается по отцу. О. 1861. III. 95. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184—185. *4) Не додавать, вычитать. Винна була, то й вивернули з мене аж цілого карбованчика. Звен. у. Ефр. *5) — кожу́ха. Устраивать, устроить злостное банкротство. Сл. Нік.
Виверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. ви́вернутися, нуся, нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. I. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напижившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169. 5) Преимущ. в сов. в. Растянуться, упасть мертвым, без чувств. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та так і вивернулась. Грин. I. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.
Виверта́чка, ки, ж. Инструмент для выворачивания сапог.
Ви́вертень, тня, м. 1) Половина толстого ствола, распиленного на-двое. Сумск. у. 2) Ветролом, валежник. Желех. 3) Род детской игры с бросанием палок. Ив. 21.
Ви́верти, рну, неш, гл. Выбросить. Цици такі, же аж си виверла на плечі. МУЕ. III. 34.
Ви́вертіти, ся. См. Вивірчувати, ся.
*Ви́вертка, ки, ж. Штопор, пробочник. Сл. Дубр.
Ви́вертом, нар. 1) Ломанно. Отой якось кумедно вивертом говоре. *2) Выворачивая, выворачиваясь. Сл. Яворн.
