*Ви́гавкатися, каюся, єшся, гл. Притти в нормальное состояние, исправиться (иронично). Та може він ще вигавкається. Звен. у. Ефр.
*Ви́гад, ду, м. Изобретение, вымысел. Сл. Нік.
Ви́гадати. См. Вига́дувати.
Ви́гадка, ки, ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265. 2) Выдумка, каприз, прихоть, *причуда. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. Ум. Ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34).
Вига́дливий, а, е. 1) Изобретательный. 2) Прихотливый. А жінка вередлива та вигадлива. Рудч. Ск. II. 174.
Вига́дливість, вости, ж. Изобретательность. До краси натури прийшла на поміч людська вигадливість. Левиц. I. 221.
Вига́дни́ця, ці, ж. Выдумщица. Желех.
Ви́гадочка, ки, ж. Ум. от ви́гадка.
Вига́дування, ня, с. Выдумывание.
Вига́дувати, дую, єш, сов. в. ви́гадати, даю, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. I. 23. Глухий не почує, то вигада. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. I. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.
Вига́дчиця, ці, ж. = Вига́дни́ця. Дочка була вже така вигадчиця, що нехай господь боронить. МВ. I. 26.
Вига́дько, ка, м. Выдумщик. Ном. № 12623.
Ви́ганьбити, блю, биш, гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить. Федьк.
Ви́ганяти, няю, єш, гл. 1) Выбегать. Виганяв по всьому городу. Аф. 325. *2) Гнать кого-либо много и долго. Виганяв коняку так, що аж милом укрилася. Звен. у. Ефр.
Виганя́ти, няю, єш, сов. в. ви́гнати, жену, неш, гл. 1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав бог людей з раю. Ном. № 11415. Син виганя з хати. Ном. № 9413. Вигнала свиню з огорода. Левиц. I. 196. 2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Шевч. 333. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу. Рудч. Чп. 87. 3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй. Ном. № 3886. 4) Ви́гнало що, кого́. Вырос очень в вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало. Стор. I. 60.
Ви́ганятися, няюся, єшся, гл. Набегаться. Виганявся за день, аж ніг не чую.
Виганя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́гнатися, женуся, нешся, гл. 1) Изгоняться, быть изгнанным. 2) Выгоняться, быть выгнанным. Вівці виганяються рано вранці до ватаги. 3) Выталкиваться, вытолкнуться. Смок витягає воздух з цівки, а через те вода піднімається й виганяється геть. Ком. II. 9. 4) Вырастать, вырости в вышину. Григор вигнався такий, як тополя. Каменец. у. Два дуби вигнались вище лип. Левиц. Пов. 179.
Вигапто́вувати, вую, єш, сов. в. ви́гаптувати, тую, єш, гл. Вышивать, вышить золотом, серебром. Я вишию-вигаптую чумаку рукавця. Рудч. Чп. 26.
*Вига́рбувати, бую, єш, сов. в. ви́гарбати, баю, єш. Выгребать.
*Вига́рбуватися, буюся, єшся, сов. в. ви́гарбатися, баюся, єшся. Выгребаться, выкарабкаться. Франко. «В поті ч.».
Ви́гарманувати, ную, єш, гл. Вымолотить, смолотить гарма́ном. Відколи гарманую, тільки копу вигарманував.
Ви́гасати, саю, єш, гл. Выбегать.
Ви́гасити. См. Вига́шувати.
*Ви́гаслий, а, е. Потухший. Сл. Тутк. Угасший. Сл. Дубр.
Ви́гаснути, ну, неш, гл. Угаснуть, потухнуть. Да вигаснуть зарані її зорі. К. Іов. 8.
Ви́гатити. См. Вига́чувати.
Вига́чувати, чую, єш, сов. в. ви́гатити, гачу, тиш, гл. Запруживать, запрудить, сделать запруду.
Вига́шувати, шую, єш, сов. в. ви́гасити, шу, сиш, гл. Гасить, тушить, потушить.
