Ви́разка, ки, ж. Ранка, язва. Трудно виразку гоїти, а не уразити. Ном. № 1574.
Вира́зни́й, а́, е́. Выразительный, ясный, внятный. Картав за них царів виразними словами. К. Псалт. 240.
Ви́ра́зність, ности, ж. Выразительность, ясность, внятность. Желех.
Ви́ра́зно, нар. Выразительно; ясно, внятно, отчетливо, явственно. Виразно промовила. Стор. МПр. 84. Чути було дуже виразно, як горілка булькала. Левиц. I. 144.
Ви́разок, зку, м. = Ви́разка. У мене виразок зробився на нозі — неначе рана. Новомоск. у. Закрапати треба березівкою виразок. Константиногр. у.
Ви́рай, раю, м. = Ви́рій. Маркев. 18.
*Вира́лювати, люю, єш, сов. в. ви́ралити, лю, лиш, гл. Пройти поле ралом.
Вирато́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ратувати, тую, єш, гл. = Вирято́вувати, ви́рятувати. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене виратувала. Рудч. Ск. II. 19.
*Вирахо́вування и ви́рахува́ння, ня, ср. Высчитывание, исчисление. Сл. Нік.
Вирахо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рахувати, хую, єш, гл. Вычислять, вычислить.
Ви́рачкувати, кую, єш, гл. Излазить на четвереньках. Як упущу починок, і нема нікого — поки то намамраю! Иноді всю хату вирачкую. Сим. 236.
Ви́рачкуватися, куюся, єшся, гл. Вылезть на четвереньках, вообще выбраться с трудом на гору (о человеке, лошадях). (Залюбовск.).
Ви́рва, ви, ж. 1) Взятка, побор, всякий несправедливый или лишний побор, напр., при денежной плате еще добавочный отработок. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати… Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. В шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. *2) Рытвина. Сл. Тутк.
Вирва́ння, ня, с. Вырывание. Чуб. I. 85.
Ви́рвати, ся. См. Вирива́ти, ся.
Ви́рвихвіст, хвоста, м. Топкое болото на дороге.
Вирга́н, ну, м. Орган. В розмовах на вирган мов грала. Мкр. Г. 17.
*Вирего́чувати, чую, єш, гл. Посмеиваться, хихикать. Дві панночки ось сидять, гомонять, вирегочують. Тесленко.
Вирезу́б, ба, м. Рыба Ciprinus dentix.
Ви́ректи, ся. См. Виріка́ти, ся.
Ви́рецептувати, тую, єш, гл. Рассказать точь-в-точь, *отчитать как по книге. Так йому (на екзамені вчителеві) вирецептував, аж спасибі сказав. Св. Л. 225.
Ви́речи, чу, чеш, гл. = Ви́ректи. Вх. Лем. 398.
*Вири́ва́ння, ня, ср. Вырывание, исторжение. Сл. Нік.
I. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рвати, рву, веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Нп.
II. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рити, рию, єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. I. 29.
Вирива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́рватися, рвуся, вешся, гл. 1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Шевч. 436. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Рудч. Ск. I. 8. 2) Рваться вперед, выступать, выступить вперед. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Ном. № 5862. Не йди… бо далеко, сама не виривайся. Рудч. Ск. I. 202. Также: выскакивать, выскочить вперед, внезапно появляться, появиться. Вирвався,
