Випряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́прягтися, жуся, жешся, гл. Выпрягаться, выпречься, распрягаться, распречься, отпрягаться, отпречься. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш, — не випряжеться. Ном. № 10013.
Випряда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́прясти, пряду, деш, гл. Выпрядать, выпрясть, спрясть.
Випряжни́й, а́, е́. Выпряженный? Встречено только в песне, опубликованной у Макс. (1834, 130) и повидимому фальсифицированной: Коні воронії, коні випряжнії. АД. I. 144.
Ви́прямити, ся. См. Випрямля́ти, ся.
Випрямля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́прямити, млю, миш, гл. Выпрямлять, выпрямить.
Випрямля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́прямитися, млюся, мишся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216.
Ви́прясти. См. Випряда́ти.
Ви́прятати, таю, єш, гл. Прибрать, убрать.
*Випря́тувати, туш, єш, сов. в. ви́прятати, таю, єш, гл. Убирать, выметать, очищать. Як пройдуть Зелені святки, то тоді випрятують із хатів і клечіння, і зілля, і траву. Крим.
Ви́псякувати, кую, єш, гл. Выругать как пса, сильно выругать.
*Ви́пулити, лю, лиш, гл. — очі. Вытаращить глаза. Франко. «В поті ч.».
Випурна́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́пурнути, ну, неш, гл. Вынырять, вынырнуть. Випурнала риба дуже велика. Лебед. у. Випурнув норець (з моря). Чуб. II. 18.
Випурха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.
*Ви́пуск, ку, м. 1) Выпуск. 2) Опущение (в книге). Сл. Нік.
Випуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́пустити, щу, стиш, гл. 1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. I. 232. Так не випустять, не почастувавши. Г. Барв. 186. 2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Мнж. 35. Стьонжку з сорочки червону випустить. Г. Барв. 103.
*Випуско́вий, ого, м. Выпускающий (в газете). Пр. Пр.
Ви́пуст, ту, м. Место возле села, куда выпускают скот. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці. Черниг. г.
Ви́пустити. См. Випуска́ти.
Ви́пустіти, тію, єш, гл. 1) Опустеть. Вх. Лем. 398. 2) Совершенно обеднеть. Вх. Лем. 398.
Ви́пустом, нар. О пасущемся скоте: без пастуха, свободно везде (пастись). А пастуха коло них нема — такечки ходять, випустом. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́пханець, нця, м. Насильно удаленный, изгнанный. Одесс. у. (Залюбовск.).
Ви́пхати и ви́пхнути. См. Випиха́ти.
Ви́пшоно, на, с. Шуточное слово, употребленное повидимому в значении: отсутствие пшена, в след. рассказе: Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками: на хліб і на вихліб, на пшоно й на ви́пшоно, на сіль і на висіль… Та дав іще кобилу — таку, як положить на віз сім мішків порожніх, то ще з гори й біжить. Ном. № 14321.
*Ви́п'ялитися, люся, лишся, гл. Взобраться, вскарабкаться. Франко. «В поті ч.».
Ви́п'ясти, ся. См. Випина́ти, ся.
Вир, ру, м. Водоворот, омут. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Гол. Ум. Виро́чок.
Ви́раз, зу, м. Выражение словесное. Чуб. VI. 219. Почала… солодкими виразами любови промовляти. Левиц. I. 341. Выражение лица. Вираз на лиці понуро-урочистий. К. МБ. XII. 269.
