Ви́прискати, каю, єш, гл. Выбрызгать.
Ви́прищити, щить, гл. безл. Покрыться прыщами.
Випріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пріти, прію, єш, гл. 1) Выпревать, выпреть, выкипеть (о пище). 2) Выпревать, выпреть, выгнивать, выгнить от сырости. Шух. I. 74.
Випробо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́пробувати, бую, єш, гл. Испытывать, испытать. (Бог) випробовує святого. К. Псал. 24. Випробовуй їх, що з їх за люде вийдуть. О. 1862. VI. 37. Ви ж мене не знаєте, ви мене ні в якому ділі не випробували. Г. Барв. 163.
Випроваджа́ти, джа́ю, єш и випрова́джувати, джую, єш, сов. в. ви́провадити, джу, диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Тую бабину дочку випровадив свиней напувать. ЗОЮР. II. 12. Тоді випровадили його додому. Рудч. Ск. I. 95. 2) Провожать, проводить. Випровадь мя ко Дунаю. Гол. I. 84. Вона його за ворота собаками випровадила. Мет. 115.
*Ви́провадити, джу, диш, гл. Проводить. Випровадили його аж на вулицю і показали коротшу дорогу. Лепкий.
Випровожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Випроваджа́ти. Випровожала вдова свого сина, ту єдиную дитину. Шевч. 362.
Ви́продати. См. Випро́дувати.
Випро́дувати, дую, єш, сов. в. ви́продати, дам, даси, гл. Распродавать, распродать.
Ви́просити, ся. См. Випро́шувати, ся.
Ви́простати, ся. См. Випро́стувати, ся.
Випро́стувати, тую, єш, сов. в. ви́простати, таю, єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. Ніжки́ ви́простати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.
Випро́стуватися, туюся, єшся, сов. в. ви́простатися, таюся, єшся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Випросталась як семисотна верства. Ном. № 8625 стр. 288. А сам аж стелю підпірає, випроставсь. МВ. I. 110.
Ви́прохати, ся. См. Випро́хувати, ся.
Випро́хувати, хую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випро́шувати, ви́просити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.
Випро́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. ви́прохатися, хаюся, єшся, гл. = Випро́шуватися, ви́проситися.
Випро́шувати, шую, єш, сов. в. ви́просити, шу, сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.
Випро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́проситися, шуся, сишся, гл. 1) Выпрашиваться, выпроситься. *2) Отпрашиваться, отговариваться. А як прийдеться до діла, то стануть випрошуватися, хто недугою, хто родинними справами. Лепкий.
Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насекомых-паразитах). Випрудив нужу. К. ПС. 143.
Ви́пручати, ся. См. Випру́чувати, ся.
Випру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́пручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (из плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його… Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.
Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (из рук, лап кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.
*Ви́пряг, гу, м. Выпряжка. Сл. Яворн.
*Випряга́ння, ня, ср. Выпряжка. Сл. Нік.
Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
