Висипля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́спатися, плюся, пишся, гл. Высыпаться, выспаться. Доки ти висиплятимешся та вилежуватимешся? А в вівторок похмелялася, а в середу висиплялася. Грин. II. 325. Хто як постеле, так і виспиться. Ном. № 7201.
*Висипни́й, на́, не́. Сыпной. Висипний тиф, висипна хвороба. М. Лев.
Висиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́ссати, ссу, ссеш, гл. Высасывать, высосать. Висисає останню силу нашої землі наш ворог. Левиц. I. 203. На хлібові клятий жучок висиса яке зерно м'яке. Волч. у.
Виси́ти, шу́, си́ш, гл. Поднимать в вышину. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в шир ширити, а в вись висити. Гол. II. 17.
Висиха́ння, ня, с. Высыхание. К. Псал. 69.
Висиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́схнути и ви́сохти, хну, неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. I. 203. Кухоль ходить, переходить, так і висихає. Шевч. 125.
Висіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́сіяти, сію, єш, гл. 1) Расходовать, израсходовать на сеяние. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. II. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усевать, усеять. 3) Просевать, просеять.
Ви́сівки, вок, ж. мн. Отруби. Дивиться, як собака на висівки. Ном. № 3399.
Висівча́ний, а, е. Из отрубей сделанный.
*Висіда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́сісти, сяду, деш, гл. Высаживаться, высадиться. Сл. Яворн.
Висіка́ка, ки, м. Дерзкий, нахал, выскочка. Ого! провчу я висікаку! Котл. Ен. IV. 34.
Висіка́нка, ки, ж. Порка. Ой там на долині жуки бабу повалили, і сорочку зняли, висіканку дали. Ном. № 12529.
Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сікти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высечь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.
Висіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́сіктися, січуся, чешся, гл. Сечься, посечься. Грива коневі геть висіклася.
Ви́сіль, соли, ж. Шуточное слово, употребленное, повидимому, в значении: отсутствие соли. Ном. № 14321. См. Ви́пшоно.
Вісімдеся́т, восьми́десяти, числ. Восемьдесят. Мені вісімдесят год. Рудч. Ск. I. 20.
Ви́сіпатися, паюся, єшся, гл. — на ко́го. Наброситься на кого с криком, бранью. Вх. Лем. 398.
Ви́сіти, шу, сиш, гл. Висеть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180.
Ви́сіяти. См. Висіва́ти.
*Вискака́йло, ла, м. Выскочка. А я тому вискакайлові поб'ю мордяку, щоб не вискакував, де не просять. Крим.
Виска́кувати, кую, єш, сов. в. ви́скочити, чу, чиш, гл. 1) Выскакивать, выскочить, выпрыгивать, выпрыгнуть. Вискакує з води проклятий ірод. ЗОЮР. II. 30. 2) Подскакивать, подскочить, подпрыгивать, подпрыгнуть. Хоч вискакуй, хоч не вискакуй, та чумаченьку й орле, що в неділоньку переїздити на Самарськеє поле. Рудч. Чп. 205.
Ви́скалити, ся. См. Вискаля́ти, ся.
Вискаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́скалити, лю, лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Вискалив зуби, як собака. Ном. № 12639. Хоч убий москаля, то він зуби вискаля. Ном. № 829.
Вискаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́скалитися, люся, лишся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) О солнце: проглядывать, проглянуть сквозь тучи. То дощ, то вискалиться. Ном. № 568.
Висквиря́тися, ря́юся, єшся, гл. = Вискиря́тися. Сонечко висквирилось. Мнж. 178.
Ви́скирити, ся. См. Вискиря́ти, ся.
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
Вискиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. ви́скиритися, рюся, ришся, гл. = Вискаля́тися, ви́скалитися.
Ви́скіпати, паю, єш, гл. 1) Выко-
