Витава́ти, таю́, є́ш, гл. Выступать из воды. Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Екат. у. (Залюб.). См. Ви́тонути.
Вита́лище, ща, с. Место пребывания. Виталище душі. К. ЦН. 287.
Витанцьо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́танцювати, цюю, єш, гл. Танцовать, протанцовать. Доводилось витанцьовувати з молодцями-паничами. Левиц. I. 228. Танцювали уже так, що против них ніхто на світі не витанцює. КС. 1883. XI. 504.
Ви́тарасувати, сую, єш, гл. Умостить фашинником.
Витаро́вувати, вую, єш, сов. в. ви́тарувати, рую, єш, гл. Вывешивать, вывесить (неправильные весы). Витарувати терези. Рк. Левиц.
Ви́таскати. См. Вита́скувати.
Вита́скувати, кую, єш, сов. в. ви́таскати, каю, єш, гл. Вытаскивать, вытащить, стащить. Насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. Ото як ухватив під черево, — так і витаскав на віз. Рудч. Ск. I. 157.
Вита́ти, та́ю, єш, гл. Носиться, *пребывать. Нехай душі козацькії в Украйні витають. Шевч. 4.
Ви́твердити, джу, диш, гл. Утвердить? Закрепить? Скаже слово, так як витвердить. Ном. № 12906.
Ви́тверезити, жу, зиш, гл. Протрезвить.
Ви́тверезитися, жуся, зишся, гл. 1) Протрезвиться. Ходить п'яний, не витверезився ще. Грин. II. 224. *2) Отрезвиться. Ви́тверезитися нара́з. Сразу, моментально отрезвиться. Вони витверезилися нараз. Лепкий.
*Ви́твір, ору, м. 1) Продукт, произведение, плод. 2) Образование, отложение. Сл. Нік.
*Ви́творення, ня, с. Создание, устройство, образование (чего-либо). Сл. Нік.
Ви́творити. См. Витворя́ти.
Ви́творки, рок, ж. мн. Проказы. Уман. III. 199.
Витво́рний, а, е. 1) Капризный, шалун. *2) Вычурный, затейливый.
Витво́рювати. См. Витворя́ти.
Витворя́ти, ря́ю, єш и витво́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́творити, рю, риш, гл. Выделывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212.
Ви́текти. См. Витіка́ти.
Ви́тельбушити, шу, шиш, гл. Выпотрошить.
Ви́теребитися, блюся, бишся, гл. Взобраться, залезть. Витеребились аж на піч. Левиц. I. 188.
Ви́терликати, каю, єш, гл. Заработать игрой на музыкальном инструменте. Музика що витерликав, то й проликав. Чуб. I. 268.
Ви́терпіти. См. Вите́рплювати.
Вите́рплювати, плюю, єш, сов. в. ви́терпіти, плю, пиш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпеть, стерпеть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93. 2) Выстрадать.
Ви́терти. См. Витира́ти.
Ви́тесати. См. Виті́сувати.
Ви́течи, чу, чеш, гл. = Ви́текти.
I. Ви́ти, ви́ю, єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.
II. Ви́ти, в'ю, в'єш, гл. Вить, свивать. На Благовіщення і птиця гнізда не в'є. Ном. № 418. Я собі та й вінки вила. Грин. III. 98. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вильце в'ють. Мет. 128. Синові дав волоки вити. О. 1861. X. 127.
Ви́тивкати, каю, єш, гл. Вылокать. Йому скільки не сип борщу, все витивкає.
I. Витика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́ткнути, кну, неш, гл. 1) Вытыкать, выткнуть, высовывать, высунуть, показать. Лисичка виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш. Стор. I. 64. 2) Витика́ти па́льцем кого́. Тыкать, показывать пальцем. Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають. Гол. I. 365. Сов. в. ви́тикати, каю, єш. 3) Утыка̀ть, утыкать. 4) — ко́пи. Отмечать, отметить копны (при разделе сбора между владельцем и рабочими).
*II. Витика́ти, каю, єш, сов. в. ви́ткати, тчу, тчеш, гл. Ткать, выткать. Сл. Нік.
Витика́тися, ка́юся, єшся, сов. в.
