вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.
Ви́хоритися, рюся, ришся, гл. Вихриться, кружиться вихрем. Заверюха крутилась, вихорилась. Мир. ХРВ. 278. (Думки) як завірюха крутились, вихорились. Мир. ХРВ. 29.
Ви́хоріти, рію, єш, гл. Выболеть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643.
Вихоро́шуватися, шуюся, єшся, гл. Прихорашиваться, наряжаться красиво. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши, вихорошуються. Г. Барв. (О. 1861. II. 189).
Ви́хорувати, рую, єш, гл. Проболеть; выздороветь. Рудч. Чп. 246.
Ви́хоруватися, руюся, єшся, гл. Выздороветь, оправиться после продолжительной болезни. Хоруй, мила, бог з тобою, як ся вихоруєш, оженюсь з тобою. Гол. I. 105.
Ви́хрест, та, м. Принявший христианство. Така з вихреста людина, як з собаки солонина. Вас. 209. То вихрест із жидів Авлет. Котл. Ен. VI. 19.
Ви́хрестити, ся. См. Вихре́щувати, ся.
Ви́хрестка, ки, ж. Принявшая христианство. Аф. 347.
Вихре́щувати, щую, єш, сов. в. ви́хрестити, щу, стиш, гл. Крестить, окрестить иноверца.
Вихре́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́хреститися, щуся, стишся, гл. Принимать, принять христианство. Вихрестився десь один жид. Грин. II. 149.
Вихрува́ння, ня, с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.
Ви́хрякати, каю, єш, однов. в. ви́хрякнути, ну, неш, гл. Выхаркнуть, отплюнуть. Чуб. II. 295.
Ви́хрянути, ну, неш, гл. = Ви́хрякнути. Душі не вихрянуть. Ном. № 8299.
Ви́хта, ти, ж. Отработок натурою в виде добавления к условленной денежной плате (при найме земли). Вас. 205.
Вихуря́тися, ря́юся, єшся, гл. Чваниться. Змиев. у.
Вица́бувати, бую, єш, сов. в. ви́цабати, баю, єш, гл. Выбирать, выбрать, выклевывать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця. Староб. у.
*Ви́цвіт, ту, м. Выцвет. Сл. Тутк.
*Вицвіта́ння, ня, с. Выцветание. Сл. Тутк.
*Вицвіта́ти, таю, єш, сов. в. ви́цвісти, ту, теш, гл. Выцветать, выцвесть. Сл. Нік.
Ви́цвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высечь.
Ви́цвяхувати, хую, єш, гл. Обить гвоздиками.
Вицига́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́циганити, ню, ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Ви́циркати, каю, єш, одн. в. ви́циркнути, ну, не́ш, гл. Выжать что-либо жидкое так, чтобы оно брызнуло струей. Вициркати молоко з цицьки; вициркати сік з зілля.
Ви́цирклювати, люю, єш, гл. Очертить круг (цыркулем).
Ви́циркнути. См. Ви́циркати.
Ви́цитати, таю, єш, гл. Выиграть в чет и нечет. На тім стільчику можний панонько, трома яблучки підкидаючи, двома орішки та цитаючи, вицитав коня з-під короля. Гол.
Виці́джувати, джую, єш, сов. в. ви́цідити, джу, диш, гл. 1) Выцеживать, выцедить, нацедить. О слезах: заставить пролить. Потопи сих нових фараонів у тих сльозах…, що вони вицідили з очей вдовичих та сирітських. Св. Л. 302. 2) Выпивать, выпить. Вицідили вони самотужки глек слив'янки. Кв. II. 55.
Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстреле). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.
Виціло́вуватися, вуюся, єшся, гл. Целоваться. Легшенько з чужими жінками виціловуйтесь. Мир. Пов. II. 61.
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцеловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
