изойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. I. 35. 4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000. 5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. I. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475. 6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Ви́ходити, джу, диш, гл. 1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77. 2) Достичь, добиться хождением. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. I. 247. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти. Св. Л. 40. 3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?.. Ось до якої пори виходив. Мир. ХРВ. 9.
Ви́ходитися. См. Вихо́жуватися.
Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ґанок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.
*Виходить, вводное слово. Следовательно, итак, значит. Сл. Нік.
*Вихо́док, дку, м. Отхожее место, клозет. Маленьке подвір'я, брудніше від переднього, обведене парканом, повне гарбарського сопуху та смороду з зовсім примитивно упоряджених виходків. Франко.
Ви́ходько, ка, м. Выходец. Левиц. Перші К. Кн. 5.
Вихожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виходжа́ти. Дівчаточка із гаю вихожаючи співають. Шевч. 648.
Вихо́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́ходитися, джуся, дишся, гл. 1) Выростать, вырости, взлелеяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. I. 150. 2) Оправляться, оправиться (от болезни), окрепнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Змиевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. I. 207.
Ви́холка, ки и *ви́хола, ли, ж. Мятель, вьюга. Константиногр. у. *П. Мирный.
Ви́холодити, ся. См. Вихоло́джувати, ся.
Вихоло́джувати, джую, єш, сов. в. ви́холодити, джу, диш, гл. Охлаждать, охладить, выстудить.
Вихоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́холодитися, джуся, дишся, гл. Остывать, остыть. Константин. у.
Ви́холонути. См. Вихолоня́ти.
Вихолоня́ти, няю, єш, сов. в. ви́холонути, ну, неш, гл. Охлаждаться, охладиться, остывать, остыть. Нехай вихолоняє борщ. Волч. у. Вода вихолола.
Ви́холоштати, таю, єш, гл. Выхолостить, оскопить. Вихолоштай і мене та тоді будем молотить. Рудч. Ск. I. 56.
*Вихоло́щувати, щую, єш, сов. в. ви́холостити, лощу, лощиш, гл. Оскоплять, оскопить. Сл. Нік.
Вихону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно лягнуть. Як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику! Рудч. Ск. I. 1.
Ви́хопити, ся. См. Вихо́плювати, ся.
Вихо́плювати, люю, єш, сов. в. ви́хопити, плю, пиш, гл. Выхватывать, выхватить. Оксану вихопив чуть живу. Шевч. 189.
Вихо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́хопитися, плюся, пишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. I. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. I. 209. Вихопився на гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. I. 280.
Ви́хор, хру, м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. Ном. № 3427. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667.
Ви́хорити, рю, риш, гл. 1) Вихрить, крутиться вихрем. Вітер… рвав сніг з землі, крутив його на всі боки,
