каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугом второй раз поперек или вдоль участка. Нежин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, що на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. I. 69. 8) О колдовстве: возвращать, возвратить первоначальный вид, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, щоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессар. 10) Отвечать, ответить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Відверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Левиц. I. 170. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. Стор. МПр. 138. 2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки. О. 1861. X. 27.
*Відве́ртий, а, е. Откровенный, открытый. Сл. Нік.
*Відве́ртість, тости, ж. Откровенность, открытость. Сл. Нік.
Відверті́ти. См. Відві́рчувати.
Відвести́. См. Відво́дити.
Відвика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відви́кнути, ну, неш, гл. Отвыкать, отвыкнуть.
Відви́лювати, люю, єш, сов. в. відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у. *2) Отвиливать, отвильнуть. Сл. Нік.
Відви́люватися, лююся, єшся, гл. Отвиливать. Котл.
Відвину́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отклониться, увернуться. Він на мене з києм, я насилу відвинувся.
Відвиса́ти, са́ю, єш, сов. в. відви́снути, ну, неш, гл. 1) Отвисать, отвиснуть. Спідня губа відвисла. Левиц. I. 15. 2) Свешиваться, свеситься, повиснуть. З-під очіпка відвисло пасмо сивої коси. Левиц. I. 3.
Відви́хуватися, хуюся, єшся и відвиха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. відвихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать. Рудч. II. 35. *2) Отбрыкиваться, отмахиваться, отмахнуться. Я до єї з ділом, а вона відвихується — слухать не хоче. Пир. у., Конон.
Відви́чити, чу, чиш, гл. Отучить. От таки одвичите од сахарю. Черниг. г. Одвичити од горілки. О. 1862. I. 71.
Ві́двід, воду, м. Резерв? Воєвода, славний лицарь, на одводі зістав. Гол. I. 15.
Відві́дати, ся. См. Відві́дувати, ся.
Відві́дач, ча, м. Посетитель. Не так вже по багато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. I. 84).
Відвіджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Відві́дувати. А як го найдете, дайте мені знати, щоби м приходила його відвіджати. Гол. I. 64.
Відві́дини, дин, ж. мн. Посещение. Єв. Л. XIX. 44. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами. Г. Барв. 168.
Відві́дний, а, е. — час. Срок, который может быть отложен. Вх. Зн. 7.
Відві́дувати, дую, єш, сов. в. відві́дати, даю, єш, гл. Навещать, навестить, проведать. Сідлай, хлопче, коня вороного, — поїду одвідаю кохання свого. Чуб. V. 345. Матінко моя, відвідай мене. Мет. 245. Вони там були та й її відвідали. Змиев. у.
Відві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. відві́датися, даюся, єшся, гл. Наведываться, наведаться и узнать, пойти осведомиться. А я піду додомоньку та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся. АД. I. 82.
Відві́дціль, нар. = Ві́дці́ль. Десь ти й доріженьки відвіціль не знаєш. Грин. III. 377.
