*Відбудо́ва, ви, ж. Восстановление, реставрация. Сл. Нік.
Відбудо́вувати, вую, єш, сов. в. відбудува́ти, ду́ю, єш, гл. Вновь отстраивать, отстроить, восстановить прежде бывшее здание. Желех.
Відбудува́ння, ня, с. Восстановление здания.
Відбудува́ти. См. Відбудо́вувати.
Відбузува́ти, зу́ю, єш, гл. Отколотить, отдуть. Одбузує чоловік жінку. О. 1862. I. 73.
Відбурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Окончить службу бургомистра.
Відбу́ти, ся. См. Відбува́ти, ся.
Відбу́тка, ки, ж. = Відбу́ток.
Відбутни́й, а́, е́. Употреблено в загадке из сказки в приложении к салу, в значении: такой, которым отбывают всякие нужды. А чого ж вам подавати: чи одбутного, чи прибутного?… Сало одбутне, бо ним усякі зачіпки одбувають. Грин. II. 274.
Відбу́ча, чі, ж. = Відбу́ток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Відва́га, ги, ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Ном. № 4256. Де відвага, там щастя. Ном. № 4253.
Відва́жити, ся. См. Відва́жувати, ся.
*Відва́жливий, а, е. Отважный, смелый, удалой, доблестный. Сл. Нік.
Відва́жний, а, е. Отважный, смелый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. ХП. 78.
Відва́жність, ности, ж. Отважность. Желех.
Відва́жно, нар. Отважно, смело.
Відва́жувати, жую, єш, сов. в. відва́жити, жу, жиш, гл. 1) Отвешивать, отвесить. Відваж соли. — бе́беха. Дать тумака, отвесить удар. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк. 2) — жизнь, життя́. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь. К. ЧР. 173.
Відва́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. відва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Отвешиваться, отвеситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмелиться, решиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба! МВ. (О. 1862. I. 78).
Відва́л, лу, м. 1) Отчаливание. Мнж. 180. *2) Отваливание. Сл. Нік.
Відвали́ти, ся. См. Відва́лювати, ся.
Відвало́вувати, вую, єш, сов. в. відвалува́ти, лу́ю, єш, гл. Спасать, спасти, отходить. Лікарь, спасибі йому, відвалував таки дитину.
Відва́лювання, ня, с. Отваливание.
Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрезывать, отрезать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.
Відва́люватися, лююся, єшся, сов. в. відвали́тися, лю́ся, лишся, гл. Отваливаться, отвалиться. Потроху земля відвалювалась, і він почав тонути. Левиц. Пов. 335.
*Відвартува́ти, тую, єш, гл. Отдежурить. Сл. Нік.
*Відва́рювати, рюю, єш, сов. в. відвари́ти, рю, риш, гл. Отваривать, отварить. Сл. Нік.
*Відве́дення, ня, ср. 1) Отвод, отведение. 2) Уведение. Сл. Нік.
Відвезти́. См. Відво́зити.
*Відве́рнення, ня, ср. Предотвращение. Сл. Нік.
Відверну́ти, ся. См. Відверта́ти, ся.
Відверта́ння, ня, с. 1) Отворачивание 2) Отвертывание, откручивание. 3) Вычитание. *4) Отвлечение, отвращение. Сл. Нік.
Відверта́ти, та́ю, єш, сов. в. відверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. I. 109. Нехай бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) От'езжать, от'ехать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. I. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. I. 86. Годі орати! — Як годі? —
