Сторінка:Словник української мови. Том I. А-Ґ. 1927.pdf/312

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Відмоло́джуватися, жуюся, єшся, гл. 1) О раст.: вновь зазеленеть. Пішли дощі і на городі стало відмолоджуватись. *2) Омолаживаться.

Відмолодикува́ти, кую, єш, гл. Прожить молодые годы.

Відмолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Вернуть молодость. 2) О тесте: сделать мягче.

Відмолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Помолодеть. Як би він тієї води напився…, то він би відмолодів, другий би вік жив. Чуб. Одужала, одмолоділа. МВ. I. 55.

Відмоло́ти. См. Відме́лювати.

Відмоло́чувати, чую, єш, сов. в. відмолоти́ти, чу́, тиш, гл. Отмолачивать, отмолотить, отработать молотьбой.

Відмо́лювати, люю, єш, сов. в. відмоли́ти, лю́, лиш, гл. Отмаливать, отмолить. Щоб відмолювала тяжкії мої гріхи. Стор. Буду просить бога… може ще і одмолю його (сина). Рудч. Ск. II. 115.

Відмо́люватися, лююся, єшся, сов. в. відмоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Отмаливаться, отмолиться, избавиться от кого молитвой. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Ном. № 2806.

Відмо́ргувати, гую, єш, *сов. в. відморгну́ти, ну́, неш, гл. Отвечать, ответить миганием. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).

Відморо́жувати, жую, єш, сов. в. відморо́зити, жу, зиш, гл. Отмораживать, отморозить. Мороз узяв та й одморозив йому пальця. Чуб. I. 5.

Відмо́рювати, рюю, єш, сов. в. відмори́ти, рю́, риш, гл. — бджо́ли. Морить, заморить пчел. Треба перед Спасом одморювати бджіл. Волч. у. (Лобод.).

Відмо́тувати, тую, єш, сов. в. відмота́ти, та́ю, єш, гл. Отматывать, отмотать.

Відмо́чувати, чую, єш, сов. в. відмочи́ти, чу́, чиш, гл. Отмачивать, отмочить.

Відмуро́вувати, вую, єш, сов. в. відмурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Разбирать, разобрать каменную или кирпичную стену, которая закрывала вход. Льох замурований, треба його відмурувати. 2) Отгораживать, отгородить каменной или кирпичной стеной. Відмурував город від сусіда.

Відмуро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. відмурува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) О заложенном кирпичем, камнем: быть раскрываемым, раскрытым путем удаления каменной кладки. 2) Отгораживаться, отгородиться каменной стеной.

Відм'я́лити, лю, лиш, гл. Отколотить, отдубасить. Хтось добре відм'ялив. Чуб.

Відна́джувати, джую, єш, сов. в. відна́дити, джу, диш, гл. Отваживать, отвадить. Як занадяться кури на город, то ніяк не віднадиш. Черк. у.

Відна́дитися, джуся, дишся, гл. Отвадиться, отстать. Через його віднадився купець. О. 1862. V. 56. Зовсім віднадився від дому.

Віднахо́дити, джу, диш, сов. в. віднайти́, найду́, де́ш, гл. Вновь находить, найти.

Віднахо́дитися, джу́ся, дишся, сов. в. віднайти́ся, йду́ся, де́шся, гл. Вновь находиться, найтися. Желех.

*Відне́сення, ня, ср. Отнесение. Сл. Нік.

Відне́сти́. См. Відно́сити.

Відни́к, ка́, м. Сосуд (кадка и пр.), в котором держат воду, *водоем. Сл. Нік. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.

Відни́ні, нар. Отныне, с этих пор. Слава не вмре, не поляже однині до віка. АД. I. 120.

Відни́ха, хи, ж. = Відни́к. Лебед. у. Вх. Пч. II. 6. О. 1862. II. 62.

Відни́ця, ці, ж. = Відни́к.

Відничо́к, чка́, м. Ум. от відни́к.

*Відні(и)ма́ння, ня, ср. Вычитание. Сл. Нік.

Відні(и)ма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відня́ти, німу́, меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи може в лісі хто відняв? Шевч.

Відно́ва, ви, ж. Обновление.

Відновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віднови́ти, влю́, виш, гл. 1) Обновлять, обновить. 2) Возобновлять, возобновить.