вати та й пішов собі на ринок купця відпитати. Рудан. I. 64.
Відпиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відіпхну́ти, ну́, неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39.
*Відпі́р, по́ру, м. 1) Отпор. 2) Сопротивление.
I. Відпіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. відіпра́ти, відперу́, ре́ш, гл. Отстирывать, отстирать, отмывать, отмыть (белье).
II. Відпіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. відпе́рти, відіпру́, преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. Мет. 2) Отражать, отразить, дать отпор, отогнать. Смерти не відперти. Посл. Насилу відперли його. Черк. у. 3) Относить, отнести (тяжелое что-либо).
I. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відіпра́тися, відперу́ся, ре́шся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о белье). У шось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.
II. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запоре). 2) = Відмага́тися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.
Ві́дпірка, ки, ж. Отговорка. От і має відпірку. НВолын. у.
Відпі́рчувати, чую, єш, сов. в. відпі́рчити, чу, чиш, гл. Отпороть, высечь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. I. 72.
Відпічну́ти, ну́, не́ш, гл. = Відпочи́ти. Желех.
Відплазува́ти, зу́ю, єш, гл. Отползти.
Відпла́кати, чу, чеш, гл. Перестать оплакивать. Відплакав своє горе.
Відпла́та, ти, ж. 1) Отплата, вознаграждение. А ще ж бо я отцю, неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездие, воздаяние, отмщение.
Відпла́чувати, чую, єш, сов. в. відплати́ти, чу́, тиш, гл. 1) Отплачивать, отплатить, вознаграждать, вознаградить. Нема в нас, козаків, срібла та злата, щоб за дари дарами відплатити. К. Бай. 21. 2) Отомщать, отомстить. Товариші гайдамаки, чиніть мою волю, що нам треба відплатити вкраїнську недолю. Макс.
Відпли́в, ву, м. 1) Сток. 2) Отлив (морской). Желех. *3) Отплытие. Гетьман сказав, що відплив ґалери бачив з валів. Лепкий.
Відплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпливти́, ву́, ве́ш, відпли́нути, ну, неш, відплисти́, ву́, ве́ш, гл. Отплывать, отплыть. Селезник одплив трохи далі. Грин. I. 104. Сіли собі у човничок, од бережка відплинули. Чуб. V. 558.
*Відпліта́ти, та́ю, єш, сов. в. відпле́сти́, лету́, те́ш, гл. Отплетать, отплесть. Сл. Нік.
Відплішувати́, шую, єш, сов. в. відпліши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Вынимать, вынуть клинышек, которым было что-либо заклинено. 2) Отколотить. Відплішив так, що до нових віників буде згадувати. Чуб.
Відпльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. відплюва́тися, плюю́ся, є́шся, гл. Отплевываться, отплеваться. Як перейде (піп) дорогу — щастя не буде, хиба відплюєшся. Ном. № 13383.
Відплю́скувати, кую, єш, сов. в. відплю́скати, каю, єш, відплю́снути, ну, неш, гл. Отплескивать, отплеснуть.
Відплю́щувати, щую, єш, сов. в. відплю́щити, щу, щиш, гл. Раскрывать, раскрыть (глаза).
Відплю́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. відлю́щитися, щуся, щишся, гл. Раскрываться, раскрыться (о глазах).
Відповза́ти, за́ю, єш, сов. в. відповзти́, зу́, зе́ш, гл. Отползать, отползти.
*Відповіда́льний, а, е. Ответственный. Сл. Нік.
*Відповіда́льність, ности, ж. Ответственность. Сл. Нік.
Відповіда́ння, ня, с. Ответ. Слово это взято из следующего стиха фальсифицированной думы «Битва Чигиринская»: Слухати гетьмана Жолковського одповіданьє. Срезн. Запор. Ст. I. 88.
Відповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. відпові́сти, ві́м, віси́, гл. 1) Отвечать, от-
