ветить. І відповідав, кажучи: Ім'я моє легіон. Єв. Мр. V. 9. Я, молоденька, уміла відповісти. Чуб. V. 698. 2) Соответствовать. 3) Отвечать, быть ответственным, ответить.
Відпові́ддя, дя, с. Слово это впервые появилось в фальсифицированной думе «Битва Чигиринская», опубликованной Срезневским в первой части «Запорожской Старины», стр. 86, в такой форме: Тільки святий бог наших не забував, на великі зусилья на вітпові́тьї держав. Значение слова здесь неясно. Максимович в сборнике 1849 г. исправил: На великі зусилья, на відповідья держав (стр. 53) и дал перевод: ответ, отпор.
Відпові́дний (ній), а (я), е (є). 1) Ответный. Відповідний лист. 2) Соответственный. Як, купаючись, набереться води в ухо, то стане на одну ногу, одповідню тому ухові… Ном. № 336.
*Відпові́дність, ности, ж. Соответствие. Сл. Нік.
Відпові́дно, нар. Соответственно. *— до чо́го. Соответственно чему, сообразно с чем. Сл. Нік.
Відпові́дувати, дую, єш, гл. = Відповіда́ти. А що він відповідував? Черк. у.
Ві́дпо́відь, ді, ж. Ответ. Одповідь мав дати. Котл. Ен. IV. 48. Нам треба дати одповідь тим, що післали. Єв. І. I. 22.
Відпові́сти́. См. Відповіда́ти.
Відповіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. відповісти́ти, щу́, сти́ш, гл. Рассказывать, рассказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. I. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. I. 75.
Відпозива́ти, ва́ю, єш, гл. Вернуть судом. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Відпоку́тувати, тую, єш, гл. 1) Искупить покаянием. Маруся… подалась у черниці, щоб свій гріх одпокутувати. Г. Барв. 455. *2) — за що. Поплатиться за что.
Відполі́скувати, кую, єш, сов. в. відполоска́ти, щу́, щеш, гл. Отмывать, отмыть, полоща в воде.
Відполови́нювати, нюю, єш, сов. в. відполови́нити, ню, ниш, гл. Брать, взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає… Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.
Відполоска́ти. См. Відполі́скувати.
Відпомина́ти, на́ю, єш, *сов. в. відпом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. Помянуть (церковным поминовением). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. I. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.
*Відпомпо́вування, ня, с. Откачка. Сл. Дубр.
*Відпомпо́вувати, вую, єш, гл. Откачивать. Сл. Дубр.
Відпо́рина, ни, ж. Шест, которым отталкивают невод на глубину. Павлоградск. у. (Залюбовск.).
*Відпо́рний, а, е. Стойкий. Сл. Тутк.
*Відпо́рність, ности, ж. Сопротивление, стойкость. Сл. Тутк.
Відпо́рювати, рюю, єш, сов. в. відпоро́ти, рю́, реш, гл. Отпарывать, отпороть.
Відпо́рюватися, рююся, єшся, сов. в. відпоро́тися, рю́ся, решся, гл. Отпарываться, отпороться.
*Відпочива́льня, ні, ж. Опочивальня.
Відпочива́ння, ня, с. Отдых, отдохновение. Сами собі дали на три години відпочивання. Макс. (1849). 54.
Відпочива́ти, ваю, єш, сов. в. відпочи́ти, чину, неш (*Галицк.: відпічну́ти, чну́, не́ш, не́. Желех.), гл. Отдыхать, отдохнуть. Тоді одпочинемо, як помремо. Ном. № 10031. Ляжмо, сестро, одпочиньмо. ЗОЮР. II. 21.
*Відпочивни́к, ка́, м. Рабочий, служащий, отдыхающий в доме отдыха. Пр. Пр.
Відпочи́вок, вку, м. = Відпочи́нок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Відпочи́н, ну, м. Отдых. Карим очам спання нема, ніжкам — одпочину. Чуб. V. 577.
Відпочи́ння, ня, с. Отдохновение. По три поклони покладали, відпочиння
