мали. (Из фальсифиц. думы). Макс. (1849). 30.
Відпочи́нок, нку, м. = Відпочи́н. Рудч. Ск. II. 73. Ні сну мені, ні одпочинку. МВ. II. 14. Нема ніжкам одпочинку. Мет. 78.
Відпочи́ти. См. Відпочива́ти.
*Відпо́ювати, по́юю, єш, сов. в. відпоїти, по́ю́, по́їш, гл. Отпаивать, отпоить. Сл. Нік.
Відпра́ва, ви, ж. 1) Богослужение, служение. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. Відпра́ву пра́вити, чини́ти. Служить (в церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. I. 16. 2) Отпуск. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. I. 104. *3) Отправление, снаряжение. Сл. Нік.
Відправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відпра́вити, влю, виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Гол. IV. 510. 2) Рассчитывать, удалять (служащих). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. Макс. 4) Совершать, совершить богослужебный обряд. Одправив отець Яків утреню. Г. Барв. 190. Заховав дід бабу і похорон одправив. Рудч. Ск. II. 54. Похорон одправляти. АД. I. 117.
Відправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відпра́витися, влюся, вишся, гл. Отправляться, отправиться. Рудч. Ск. I. 100.
Відправува́ти, ву́ю, єш, гл. = Відправля́ти 4. Службу (в церкві) одправували. КС. 1884. VIII. 724.
*Відпрова́дження, ня, с. Отвод, спуск. Сл. Тутк.
Відпрова́джувати, джую, єш, сов. в. відпрова́дити, джу, диш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99. 2) Проводить, провести. Нам пошли, боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573. *Гетьман хотів відпровадити царя, але цар не дозволив. Лепкий.
Відпрова́ження, ня, с. Провожание.
Відпро́дувати, дую, єш, сов. в. відпро́дати, дам, даси́, гл. Перепродавать, перепродать.
Відпроси́ти, ся. См. Відпро́шувати, ся.
Відпрото́рити, рю, риш, гл. Отправить, отпровадить.
Відпрото́ритися, рюся, ришся, гл. Отстраниться. Батько заможний, дак вона зараз і відпроторилась од нас: ми вже їй не рівня. Г. Барв. 121.
Відпро́хувати, хую, єш, сов. в. відпроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Відпро́шувати, відпроси́ти.
Відпро́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відпроха́тися, ха́юся, єшся, гл. = Відпро́шувати, ся. Заплатив Беркові гроші, а з процентом одпрохався. Левиц. I. 108. Мнж. 102.
Відпро́шувати, шую, єш, сов. в. відпроси́ти, шу́, сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. I. 60.
Відпро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. відпроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34. *…він, як сват, не відпрошувався. Лепкий.
Відпряга́ти, га́ю, єш, сов. в. відпрягти́, жу́, же́ш, гл. Отпрягать, отпречь. Відпрягли коней. Стор. II. 97.
Відпряда́ти, да́ю, єш, сов. в. відпря́сти, пряду́, де́ш, гл. Прясть в отплату за что, отрабатывать, отработать прядением. Сестро моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? Грин. III. 399. Хто мені буде чужі мітки одпрядать? Мил. 219.
Відпря́дки, дків, м. мн. Остатки, отбросы при прядении. Ум. Відпря́дочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам
